Турецький турбізнес «заточений» під росіян, — Ігор Семиволос

Про трикутник відносин між Росією, Туреччиною та Україною в студії Громадського радіо розповідає Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, керівник проекту “Українська миротворча школа“

Тетяна Трощинська: Останнім часом багато експертів коментували речі, пов’язані з примиренням Путіна з Ердоганом чи Росії з Туреччиною. Що лежить глибше за цим?

Ігор Семиволос: Завжди хочеться знайти ту таємницю, про яку ніхто не знає. Насправді, ніякої таємниці там немає. Починаючи з того, що в Туреччині не була популярною ідея конфронтації, переважна більшість населення ставилася до цього з певним острахом і хотіла скоріше закінчити цей конфлікт. Туреччині не вдався такий демарш безвізовому режиму в Європі. Я думаю, що переговори з приводу модальності замирення тривали доволі довго.

Була вигадана така ускладнена формула замирення, де на початковому етапі про це заявляє Росія, а потім розставляє акценти Туреччина. Тобто, в результаті два чоловіка-мачо зберігають свої обличчя перед електоратом. Решта — це питання двосторонніх відносин.

Туреччина бачить, що можна розвивати туристичний бізнес, який є дуже важливим компонентом. Тут питання не в тому, що Туреччина потерпає через відсутність російських туристів, а проблема в тому, що значна кількість туристичної економіки заточена на них.  

Тетяна Трощинська: Чи варто взагалі говорити про Україну у цих двосторонніх відносинах?

Ігор Семиволос: У Туреччини є своя зовнішня політика, яка не передбачає сварок із жодною країною-сусідом, в тому числі з Україною. Просто склалися обставини, що зовнішня політика не спрацювала. Але Україна в цьому контексті, можна сказати, не пасла задніх і за ці півроку, коли почалося погіршення стосунків, Україна здійснила серйозний прорив в зовнішніх відносинах. Сьогодні ми можемо говорити, що в України та Туреччини є стратегічні відносини.

Василь Шандро: Чи вплинуло на це замирення рішення Бундестагу про визнання геноциду вірмен?

Ігор Семиволос: Я думаю, Туреччина, з одного боку, має європейську амбіцію, і нічого не змінилося. Вони будуть максимально старатися, щоб отримати безвізовий режим та наблизитися до Європи — європейський вектор залишається одним із ключових. Визнання геноциду вірмен тут вплинуло негативно.

Василь Шандро: Ставлення до Росії на рівні турецького виборця змінилося за ці півроку?

Ігор Семиволос: Я думаю, що переважно ставлення населення Туреччини до Росії було позитивним. Тому вони дуже неохоче говорили про конфлікт і, переважно, громадська думка схилялась до того, що все треба залагодити і припинити конфлікт.

Тетяна Трощинська: Якщо згадати про російсько-ізраїльський сюжет. Чи слід говорити про те, що і від дискусії з Ізраїлем страждала економіка Туреччини?

Ігор Семиволос: Якщо Росія цікава як ринок і туристичний потік, то Ізраїль цікавий, в першу чергу, як технології. З цієї точки зору він важливіший за Росію для турецької економіки.

Тетяна Трощинська: Чому взагалі стали можливими ці конфлікти?

Ігор Семиволос: Так склалися обставини. Тут винні всі. Є певна політика, але ще є інтереси. І дуже важливий регіональний контекст. Треба було обирати когось одного. Ердоган вирішив, що для нього арабський ринок і араби важливіші за Ізраїль. Також це емоційна складова.

Василь Шандро: Українській дипломатії є сенс зробити певні висновки? Чи зміниться політика України?

Ігор Семиволос: Я думаю, що зміниться. Нам би зберегти ту динаміку, яка існує між Туреччиною і Україною і зробити все, щоб наші турецькі партнери відчували себе комфортно. Відповідно до динаміки зростання туристів в Туреччині – українці зараз на першому місці.