Тиск на антикорупційні організації й активістів стає тенденцією, — юрист TI Ukraine

Максим Костецький подає версію зв’язку між звинуваченнями на адресу організацій і людей, які беруть участь у розслідуванні і поборюванні корупції, позицією Генпрокурора і його близькістю до президента

Ведучі

Сергій Стуканов,

Андрій Куликов

Гостi

Максим Костецький

https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/08/hr_hh_2017-08-21_kosteckii.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/08/hr_hh_2017-08-21_kosteckii.mp3
Тиск на антикорупційні організації й активістів стає тенденцією, — юрист TI Ukraine
0:00
/
0:00

“На жаль, ситуація стосується не тільки регіональних активістів, національних систем чи міжнародних антикорупційних організацій, вона в принципі стосується будь-яких активістів, які стають незручними для президентської вертикалі влади”, — говорить юрист.

 

Андрій Куликов: Сьогодні під дуже викличним заголовком «Публічна розправа над антикорупціонерами набирає обертів» опубліковано заяву Transparency International Ukraine із закликом інформувати про такі випадки. Наскільки саме поняття публічної розправи є правовим чи ні, наскільки зумовлено потребою привернути увагу до того, що відбувається?

Максим Костецький: Дійсно, навряд чи «публічна розправа» — це правовий термін, це більше може стосуватися комунікаційних чи журналістських речей. Проте ми як антикорупційна міжнародна організація хотіли наголосити на тому, що останні кілька місяців українська влада вдається до систематичного тиску на громадських активістів, в першу чергу, на тих, які займаються антикорупційною діяльністю.

Безумовно, справа, за якою слідкувала вся країна, це тиск на голову правління Центру протидії корупції пана Віталія Шабуніна. Спочатку відбувалася перевірка його декларації, як він сплачує свої податки, чи дійсно ухиляється від військової служби. Тепер ми бачимо, що його звинувачують у нанесенні тілесних ушкоджень середньої тяжкості (зокрема стаття 122 Кримінального кодексу України), відповідно прокуратура направила обвинувальний акт до суду, де була обрана міра запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання найближчі два місяці повідомляти про зміну роботи чи місця проживання.

Окрім цього, були інші справи. Є кейс Володимира Торбіча, члена Transparency International Ukraine Україна, нашого активіста у місті Рівне, який є керівником організації Агентство журналістських розслідувань, що розслідує місцеві оборудки СБУ. В тому числі, це спричинило те, що СБУ почала різко цікавитися тим, яким проектом здійснюється їхня організація, для чого саме він це робить. При цьому це національний проект, який не має стосунку до СБУ. На логічні питання, яким чином це стосується захисту національної безпеки (чим повинна займатися СБУ), вони відповідають, що в час війни все стосується національної безпеки України.

На жаль, мусимо констатувати, що єдине, на що реагує українська влада, це міжнародний тиск. Наші партнери із ЦПК та інших антикорупційних організацій, не мають такого міжнародного впливу, як має Transparency International Ukraine, бо ми є представництвом міжнародної антикорупційної організації, у зв’язку з чим, до нас прислухаються частіше.

Андрій Куликов: Ви кажете, що «українська влада почала переслідування». Українська влада — це хто?

Максим Костецький: Ми чудово розуміємо, що досудове розслідування здійснюють правоохоронні органи, в даному випадку, можемо говорити про прокуратуру. І Генпрокуратуру України зараз очолює Юрій Луценко, який безумовно є давнім товаришем і партнером президента України Петра Порошенка. І, на жаль, за останній період вимушені констатувати, що прокуратура не завжди діє як незалежний правоохоронний орган. У зв’язку з чим є підстави вважати, що все-таки зберігається вплив виконавчої гілки влади на правоохоронну систему. Тому, думаю, ми маємо право говорити до них як до української влади. Безумовно, правоохоронна система України є частиною української влади.

Андрій Куликов: Якщо на мене здійснюють тиск, я маю право позиватися до суду. Проти кого я буду позиватися?

Максим Костецький: Якщо ви говорите про неправомірні дії прокуратури, їх можна оскаржувати в Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, якщо регіональна прокуратура, то можна здійснити це в Генеральній прокуратурі України, в будь-якому випадку кожна людина може звернутися до Адміністративного суду України, якщо суб’єкт владних повноважень якимось чином обмежує чи завдає шкоду правам та інтересам цієї особи.

Сергій Стуканов: Справа, порушена проти Шабуніна, виглядає достатньо притягнутою за вуха. Як зараз виглядає судовий процес і якими є позиції захисту і обвинувачення?

Максим Костецький: Прокуратура показала доволі швидку та ефективну роботу. Як ми бачимо, в багатьох інших справах досудове розслідування затягується на рік-три, а тут буквально за два місяці було завершене досудове розслідування і обвинувальний акт був переданий до суду. Прокуратура інкримінує статтю 122 ККУ, яка передбачає обмеження або позбавлення волі до трьох років.

І докази, які вони наводять: в першу чергу, у зв’язку з завданням удару паном Шабуніним по обличчю так званого журналіста Філімоненка, були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, він більш, ніж три тижні, перебував у стані непрацездатності, а його щелепа не функціонувала. Був наданий висновок медичного експерта, в якому зазначено, що не функціонувала ліва частина щелепи. На відео можемо побачити, що Шабунін бив дану особу саме в праву частину обличчя. Навіть в цьому випадку можемо побачити, що до кінця недопрацьована і не сформована доказова база, як би це мало бути.

Позиція захисту полягає в тому, що пан Шабунін не завдавав ударів, які могли спричинити такі тілесні ушкодження середньої тяжкості. Безумовно, це не є тим діянням, яке б тягнуло за собою кримінальну відповідальність.

Сергій Стуканов: Це поодинокі випадки тиску на людей, які присвячують життя антикорупційній діяльності чи ми вже маємо справу з певною тенденцією?

Максим Костецький: Ще донедавна хотілося вірити, що це були поодинокі випадки і не можна було говорити про якийсь системний тиск. Однак ми бачимо, що ці випадки перестають бути унікальними, лягають в низку події. На жаль, ситуація стосується не тільки регіональних активістів, національних систем чи міжнародних антикорупційних організацій, вона в принципі стосується будь-яких активістів, які стають незручними для президентської вертикалі влади.

Сергій Стуканов: У боротьбі з корупцією великі надії покладалися на НАЗК, але натепер орган адекватно не запрацював.

Максим Костецький: На НАЗК покладалися дуже великі сподівання, в них надзвичайно широкі повноваження, вони максимально незалежні від більшості гілок влади, від Кабміну і від парламенту. Ми вимушені констатувати, що з теперішнім керівництвом НАЗК є абсолютно непрацездатним. На жаль, особи, обрані членами НАЗК не виконують свої функції, у зв’язку з чим ми неодноразово наголошували на тому, що потрібне перезавантаження цієї інституції. Вони зараз не здійснюють перевірку декларацій так, як вони мали б це пробити, не відбувається автоматичної перевірки, сотні тисяч декларацій знаходяться в системі, вони не почали робити навіть десятої частини того, що мали б. Безумовно, НАЗК той орган, який повинен працювати, і який буде працювати, маючи належний кадровий склад.

Сергій Стуканов: Але «ключ» — це створення антикорупційних судів?

Максим Костецький: Так, це позиція багатьох громадських активістів в Україні та моя позиція, що антикорупційний суд може стати «останнім цвяхом в могилі корупціонера», як я це називаю. Він завершує цикл створення антикорупційних органів, допомагає притягнути до відповідальності осіб, які в іншому випадку її уникають.

Сергій Стуканов: Повертаючись до тиску на активістів, ви сказали, що є ознаки того, що це вже певна тенденція. Чи очікуємо ми в вересні або з початком нового політичного сезону нових подібних справ і подібного тиску, чи суспільство показало, що не дасть ображати антикорупціонерів?

Максим Костецький: Подивимось. Є сподівання, що, можливо, ситуація дещо покращиться і не буде здійснюватися тиск на найбільш відомих активістів і на регіональних активістів. Наприклад, по Шабуніну є два місяці особистого зобов’язання, подивимось, як буде рухатися далі дана судова справа. По Transparency International Ukraine, коли голова оборонного комітету направляє звернення в офіс в Берліні, нібито ми зриваємо державне оборонене замовлення, то це просто сміхотворно, бо ми не маємо стосунку до оборонного замовлення.

Безумовно, ми наголошуємо на тому, що будемо збирати цю інформацію, ми заохочуємо всіх писати нам на [email protected] Всі звернення будуть розглянуті, якщо справді наявні підстави для розгляду цієї інформації, ми будемо інформувати як наш секретаріат в Берліні, так і інших міжнародних партнерів, щоб дана ситуація не залишилась непоміченою

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі