У Криму є люди, що налаштовні виїхати, однак немає куди, — Олександр Шульга

Соціологи дослідили, з якими проблемами стикаються кримські переселенці в материковій Україні

Ведучi

Ілона Довгань,

Анастасія Багаліка

Гостi

Олександр Шульга

У Криму є люди, що налаштовні виїхати, однак немає куди, — Олександр Шульга
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr-ur1-15-10-11-shulga.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr-ur1-15-10-11-shulga.mp3
У Криму є люди, що налаштовні виїхати, однак немає куди, — Олександр Шульга
0:00
/
0:00

Соціологічне дослідження «Проблеми вимушених переселенців з Криму: інтеграція та адаптація» провели в липні-серпні 2015 року. Загалом опитали близько 80 вимушених мігрантів. Про результати дослідження розповідає його керівник, соціолог Олександр Шульга.

«Нашим завданням було опитати переселенців у точках, де вони максимально зосередженні — це Київ, Львів і Херсон, і почути їхні думки про найбільш типові проблеми. Фактично у нас було представлено всі категорії вимушених переселенців. До нашого дослідження потрапили кримчак і караїм, яких навіть в Криму дуже-дуже мало, — зазначає Олександр Шульга. — Результати будуть скеровані у відповідні державні установи, до звіту надамо і рекомендації. Так само цей звіт буде перекладено і направлено нашим міжнародним партнерам, щоб вони також розуміли ситуацію і бачили її з різних сторін», — пояснює дослідник.

Серед причин переселення респонденти називали передовсім соціально-психологічні фактори: дуже серйозна агресія у відповідь на будь-які проукраїнські настрої (зі зрозумілих причин опитування було анонімне):

«Люди стали агрессивные. Если ты пытаешься заговорить про Украину, то сразу негатив, никакой дискуссии. Либо общаемся на отдаленные темы, о политике ни слова».

«Меня очень устраивал колектив, в котором я работала в Ялте. Но каким-то чудным образом это изменилось. В Ялте общество начало очень агрессивно относиться ко всему украинскому. Все мои друзья почему-то стали выпячивать свое русское происхождение и начали относиться к моему украинскому происхождению с пренебрежением».

Переселенці студентського віку вказували ще й на те, що на півострові немає сенсу вчитися, аби отримати «фільчину грамоту». Відсутність поваги до прав людини також була не останнім фактором, який впивав на рішення покинути острів.

Пан Шульга зауважив, що фундаментальною проблемою є відсутність комплексного підходу з підтримки людей, які хотіли б покинути Крим. Переселенці з півострова казали, що проросійська ейфорія серед багатьох їхніх знайомих уже вивітрилася за місяці санкцій і погіршення економічної ситуації. Люди налаштовані виїхати, однак їхати нема куди.

Кримчани, які вже оселилися на території материкової України, досі стикаються із низкою побутових проблем. Це і житлове питання, і проблема працевлаштування. Проте не це найбільше допікає біженцям, розповідає соціолог:

«З житлом і роботою ситуація дуже погана, але тут вони розуміють, що є об’єктивні причини. А ось довідка вимушеного переселенця викликає сильне роздратування. Вони повинні носити цю довідку постійно з собою, фактично без неї їхній паспорт недійсний. Люди кажуть, що у них ніби урізане громадянство: вони громадяни, але без цієї довідки не громадяни».

Дослідження не залишило поза увагою і самоорганізацію переселенців. Вона відбувається на кількох рівнях: особистому, локальному, національному. За словами пана Шульги, найкраще організованими є кримські татари. Крім того, діють такі потужні організації як КримSOS, благодійний фонд «Хайтарма». Кримчани, об’єднані у ці організації, допомагають один одному вирішувати повсякденні проблеми. Допомагати кримчанам намагаються й інші фонди та організації — «Карітас», «Human rights», Червоний хрест.

Особливе ставлення у внутрішньо переміщених осіб сформувалося до преси. «Ці люди дуже критичні, вони не довіряють ЗМІ. Вони наїлися цієї пропаганди з того боку, і зараз можна відмітити, що, за їхніми словами, з української сторони наші ЗМІ намагаються пересмикувати, зміщувати акценти, замовчувати, гіперболізувати, коли розповідають про Крим. Вони довіряють тільки знайомим людям або тому, що бачать на власні очі», — каже гість.

Дослідник зазначив, що припинення залізничного сполучення із Кримом суттєво ускладнило перетин кордону, особливо родинам із дітьми, і зробило його дорожчим, що у їхньому становищі геть недоречно. А тим, кому вже вдалось переселитись і відносно влаштуватися на новому місці, невдовзі знову нагадають, що їх досі повністю не прийняли за «своїх»: на місцевих виборах екс-кримчани не матимуть права голосу. Хоча багато із них вже знайомі із проблемами місцевих громад, проте через кримську прописку голосувати вони не зможуть.