У Львові триває «сафарі» на активістів ЛГБТ, — Олена Шевченко

«Нова поліція у Львові — це флюгер, який рухається так, як дме вітер. Коли ситуація загострилася, а біля готелю «Дністер» зібралося близько 800 молодиків, поступив сигнал із Києва розібратися та забезпечити безпеку для евакуації організаторів, яких було допроваджено до автотранспорту та доставлено в безпечне місто. Потім молодики почали кидати каміння в автомобілі», — говорить Святослав Шеремет, співголова Коаліції з протидії дискримінації. 

Ірина Славінська: Історія почалася з того, що у Львові мав відбутися «Фестиваль рівності». У Києві така подія уже відбувалася не раз. Ця річ не особлива, вона передбачала дискусії, круглі столи. І ось раптом у Львові заборонили проведення цієї події і почалися обурення тих, хто дотичний до ЛГБТ-спільноти. Далі стало ще гірше, адже організаторів «Фестивалю рівності» відмовилися поселити в готелі, пославшись на якесь міфічне розпорядження Львівської міської влади. Все закінчилося тим, що сьогодні широко поширювалося відео зі Львова, біля церкви Святого Юра, де молодики в балаклавах бігли з наміром, очевидно, розправитися з представниками оргкомітету «Фестивалю рівності».  Я попрошу дати коротку ретроспективу щодо цієї ситуації.

Святослав Шеремет: «Фестиваль рівності» вже не вперше проводиться в Україні. Саме такий фестиваль, з приблизно таким змістом і з такою назвою спокійно відбувався в Києві торік у грудні.

Далі він був анонсований через соціальну мережу Facebook. На це дуже жваво відреагував один поважний партійний свободівець — не буду називати його прізвище.

Ірина Славінська: А чому?

Святослав Шеремет: Тому що ця особа, наскільки мені відомо, не має стосунку до Львова. Це заступник керівника партійного осередку Дніпропетровської області.

Ірина Славінська: Що сталося у Львові сьогодні?

Олена Шевченко: Я не думаю, що можна сказати, де я, але я не у Львові і ще не в Києві. Я змушена ховатись, тому що зараз у Львові проходить, так зване «сафарі» на ЛГБТ-активістів, зокрема на мене. Я так розумію, що по центру міста люди ходять і питають: «Чи ви знаєте Олену Шевченко». Така ситуація склалася.

Ірина Славінська: Хто веде це «сафарі»?

Олена Шевченко: Це люди в балаклавах, які приходили сьогодні і які були вчора в суді. Найстрашніше те, що вони співпрацюють з міською владою, тому що вчора в суді було декілька людей, які представилися депутатами міської ради. Вони казали, що ми збоченці і нас потрібно вбивати.

Ірина Славінська: Розкажіть про суд.

 

Олена Шевченко: Вчора мені подзвонили десь о 16:30 і сказали, що їх попередила міська влада і поліція, що приїдемо ми і нам треба відмовити. Судове засідання було назначено на 18:00. Я з’явилася вчасно. На той момент була ще одна організація-відповідач, тобто позивач — міська рада і третя особа поліція.

Відповідачами були ми — громадська організація «Інсайт», які подавали повідомлення про проведення акції. Також «Сокіл» — це така організація, яка говорить про традиційні сімейні цінності між чоловіком і жінкою та про таке інше. Суд робив 2 перерви або залучити ще інших відповідачів — 7 громадських організацій, які виступають «проти» проведення нашої акції.

Тобто ми чекали десь 2 години. За цей час, я не знаю, чому суд так робив, але суддя періодично посміхався і казав, що зараз ми з’ясуємо все, що хотіли у коридорах, поки буде перерва. У цей час почали підтягуватися люди в балаклавах, з нацистською символікою, у спортивних костюмах. Їх було біля 40, а нас четверо.

Є фото з суду, є аудіозапис, я думаю, що буде і відеозапис, бо була відеофіксація.

Святослав Шеремет: У мене є відповідь на те, хто стоїть за цими нападами. Справа в тім, що 17 березня на засіданні міської ради виступив Юрій Чорнота — боєць добровольчого батальйону «Легіон свободи» і виголосив звернення, в якому зазначалося про те, що будуть вживатися радикальні дії по перешкоджанню цього фестивалю.

Я його цитую: «Якщо все-таки це відбудеться, то ми очікуємо здійснення різних провокацій, тобто силового розв’язання даної ситуації». Він розтлумачив так, що дії громади Львова, солдат, які зараз перебувають у місті, будуть адекватними, але, підкреслено, радикальними.

Це звернення підтримали деякі організації, які я зараз назву: «Добровольчий рух ОУН», ГО «Дух нації», «Правий сектор Львівщини», Спілка учасників АТО, «Легіон Львів», цивільний корпус «Азов», ГО «Білі хорвати», Молитовний Майдан та інші.

Перелік відомий і саме ці люди стоять за цими подіями.

Ірина Славінська: Хотілося б ще в Олени Шевченко запитати, чи є інформація про постраждалих?

Олена Шевченко: Сьогодні поліція не хотіла до якогось часу з нами співпрацювати та навпаки називала нас провокаторами і казала, що зараз всі ті люди зрівняють готель із землею. Але після того, як їм подзвонили з Києва, коли вже деякі депутати почали дзвонити до деяких людей з Національної поліції, приїхали два начальники, які почали казати про те, що зараз вони почнуть щось робити.

Було дуже страшно. Коли сказали, що готель заміновано, людей евакуювали.

Кирило Лукеренко: Ви сказали, що поліція не вживала заходів, конкретні імена цих людей відомі?

Олена Шевченко: Коли зібралося 50 осіб і ми подзвонили до поліції, вони приїхали однією машиною. Поліцейські тиснули руки цим людям, про щось розмовляли і коли я поставила конкретне питання: «Чи збираєтесь ви щось робити, бо масові заходи у Львові було вчора заборонено?»

Мені ця особа відповіла, що ми порушуємо закон і зараз я буду за це відповідати, а ці люди, які просто там зібралися, просто чекають своїх друзів. Коли кількість цих людей зросла до 200  і подзвонили з Києва, то поліцейські чомусь почали змінювати інтонацію розмов зі мною.

Одна особа, я так розумію, що це був або замісник начальника, або начальник, перебувала не в дуже гарному гуморі і казала, що це ми провокатори і маємо відповідати  за те, що відбувається.

Ірина Славінська: Попрошу Святослава Шеремета дати коментар з точки зору правозахисника. Що може бути далі?

Святослав Шеремет: У цій події набагато ширший контекст, ніж законодавчі підстави. Не забуваймо, що таке Львів — це культурна столиця, туристичний центр, який нібито пишається тим, що це місто відкрите для світу.

Зараз для якоїсь частини людей це місто не є відкритим. Особливо яскраво це було зрозуміло вчора, коли моїх колег, товаришів і товаришок виставили з готелю «Львів».

До речі, пан Андрій Садовий, який є очільником міста, жодним чином не зреагував від самого початку цієї історії. Цікаво те, що за 2 дні до того він записав звернення до Нідерландів з проханням підтримати Угоду про Асоціацію. Курйоз полягає в тому, що Нідерланди надзвичайно чутливі до питань прав людини загалом і до прав людини для ЛГБТ зокрема.

Ситуація вийшла на серйозний політичний рівень і я впевнений, буде розкручуватись обома політичними сторонами цього протистояння.

Ірина Славінська: Чому раптом прорвало ці історії: недопущений в ресторан хлопець із ДЦП. Потім була історія, коли в «Криївку» не пустили жінку в інвалідному візку.

Святослав Шеремет: Це вже перетворилося на систему. Я думаю, що такій системності Львів завдячує двом факторам: як до міста, мером якого є цікава з політичного боку особа і до нього прикута увага медіа, а з іншого боку наші правозахисні організації ведуть ретельний моніторинг випадків порушень прав людини.

Ми бачимо, що Львів, нажаль, не витримує ці високі норми. Більше того, дивує позиції Львівської міської ради, адже вона уможливила подібні речі у Львові.