У Литві розслідування розстрілів тривало 29 років, а у нас лише 5-й рік — Анастасія Станко про справи Майдану

Документальний фільм «Слідами революції: 20 лютого. Злам» – документальний фільм журналісток-розслідувачок Анастасії Станко та Ангеліни Карякіної про криваві події українських протестів.

Гостя студії — журналістка hromadske Анастасія Станко.

Євгенія Гончарук: Як було вирішено зараз сформувати фільм, який період він охоплює і що саме там побачить глядач? Як ви прийшли до того, що потрібен ще один фільм?

Анастасія Станко: «Злам» сконцентрований на подіях саме 20 лютого. На початку ми дуже стисло розповідаємо про події, які цьому передували – 22 січня, коли було вбито четверо протестувальників, події 18-19 лютого. Закінчується такий опис подій тим, що на ранок 20 лютого Майдан був в диму і гарі. Історія абсолютно хронологічна, починається з 5:00 ранку.

Ми були дуже сміливі в цьому матеріалі — почали розповідь з того, що спочатку були поранені, а потім вбиті правоохоронці. Уже потім почали вбивати мітингувальників. Ми говорили з людьми, які стверджували, що вони стріляли в правоохоронців.

Про це раніше не говорили — про поранених, вбивства правоохоронців, це була не модна тема. Зараз різні проросійські політики, блогери підіймають це, хочуть якусь іншу історію з цього розказати. Це теж якесь недопрацювання того, що ми не розказали за 5 років всю історію Майдану. Тепер вони маніпулюють цими нерозказаними фактами.

По відео видно, що всі вбиті були без зброї, поранені також. Навіть видно, що стріляли в тих, хто забирав поранених чи тікав — чи можна це назвати необхідною обороною? Чи це все-таки перевищення службових обов’язків?

Ми говорили з представниками «Беркуту», взяли у них два ексклюзивних інтерв’ю в СІЗО, поки їх не обміняли — це Янішевський і Аброськін.

Євгенія Гончарук: Чи є тут недопрацювання журналістів, слідства? Чому так складається, що ситуація менш зрозуміла, ніж у 2016 році?

Анастасія Станко: Я б не сказала, що тоді ситуація була зрозуміліша, теж було багато міфів. Можливо, тому, що була інша влада і була більш проукраїнська і патріотична позиція, в якій теж десь не договорювали, що є питання зі 107 героями Небесної сотні, яких посмертно нагородив Петро Порошенко. Дійсно є питання щодо певних людей там, але я наполягаю, що їх кілька. 98 людей загинуло за часів Майдану, з них 2 в Хмельницьку. З цих 98, 13 — правоохоронці, 85- цивільні.

Ці цифри неможливо спростувати, як би ти не хотів сказати, що хтось помер пізніше. Доказів дуже і дуже багато, я наполягаю. Тому говорити про якихось інших снайперів на дахах чи ще щось — немає сенсу.

За часи Майдану було 900 потерпілих беркутівців, які не свідчать, але цим маніпулюють проросійські сили. Можна зрозуміти, чому вони цього не роблять — вони бояться, але як інакше слідство може отримати інформацію? Потерпілі не розказують усієї історії, на жаль.

Євгенія Гончарук: Чи є тут втома самих журналістів від деталізації цього всього, чи є відчуття, що це би допомогло слідству — якби більше ходили на суди, більше знали деталей?

Анастасія Станко: Можливо. Втомлюєшся від того, коли робиш ці матеріали, що можливо немає великого фідбеку.Ти розумієш, що коли ти наповнюєш свій матеріал фактами, документами й так далі — він стає довгим, ти не можеш це спростити й скоротити, тому що це важливо. Мені здається, що є якась неправда в тому, що ми всі кажемо, що справа Майдану для нас суперважлива.

Я знаю з досвіду колег з Литви, Британії, ірландський конфлікт — там дуже довго тривали справи, 29 років в Литві, наприклад. Я розумію, що це такий марафон. Будемо старатись працювати над цим.