«Громадське радіо»
Володимир Мельниченко (БПП), Олександр Кодола («Народний фронт»), Олексій Рябчин («Батьківщина») та Любомир Зубач («Самопоміч») розповіли, як вони бачать майбутнє уряду і міжнародні перспективи України
Ірина Соломко: Минулого тижня Юрій Луценко заявив, що на цьому тижні Україна точно матиме нового прем’єр-міністра, проте питання досі не виноситься на розгляд. Чому?
Олександр Кодола: На сьогодні в Україні створена штучна політична криза, створена окремими політиками, але відповідальність лежить на усіх нас.
Тому наша партія вийшла із ініціативою зібрати збори коаліції, де ми протягли б один одному руки назустріч. На жаль, того результату, якого б ми хотіли, немає, але я маю сподівання, що найближчими днями ми відновимо роботу коаліції.
Володимир Мельниченко: Я б сказав, що це не штучна криза, а справжня. Сьогодні усе суспільство очікує завершення серіалу, де президент «за», Верховна Рада «за», а прем’єр-міністр — «проти».
Сьогодні у нас з’явився шанс на стару нову коаліцію і нового прем’єра. Хотілося б, щоб це відбулось до візиту президента у США. Мабуть, цього тижня це не станеться.
Олексій Рябчин: «Батьківщина» бажає президентові успішних переговорів і в США, і в Японії, але ми живемо у парламентсько-президентській республіці, тому ці питання мають вирішуватися у парламенті.
Зараз ідуть перемовини про формування коаліції. Один із варіантів — коаліція між «Батьківщиною», «Народним фронтом» і БПП. Є варіант, коли дві потужні фракції сформують коаліцію на двох.
«Батьківщина» висунула декілька вимог. Нам пропонують посади, щоб ми відмовились від цих вимог. Ми просимо підвищити стандарти життя. Для того, щоб ми увійшли у коаліцію, ми вимагаємо зміни політики держави.
Ірина Соломко: Сьогодні стало відомо, що Олег Ляшко був вночі на перемовинах у президента. Він намагається забрати «золоту акцію» у «Батьківщини»?
Олексій Рябчин: Зрозуміло, що для країни найкращим було б відновлення коаліції на п’ятьох, але у нас не парламентська і не урядова криза, а криза довіри.
Коли ми були у коаліції, але голоси на законопроект шукали не у партнерів, а в опозиційних фракцій — це криза довіри. Коли наші партнери із Блоку Петра Порошенка не затвердили звіт прем’єр-міністра, але й не проголосували за його відставку — це криза довіри.
Андрій Куликов: Що думає про це «Самопоміч», яка із коаліції перейшла в опозицію?
Любомир Зубач: Ми не декларуємо своєї готовності повернутися у коаліцію, а говоримо про те, що ми можемо проголосувати за майбутнього прем’єр-міністра і склад уряду за певних умов, які вважаємо надважливими для країни.
Перша умова — відставка Генпрокурора Шокіна, яка вже виконана, і, надіємось, відставка Арсенія Петровича.
Залишилось питання закону про вибори — вони мають бути з відкритими списками — і оновлення складу ЦВК. Без цього завжди буде спокуса спровокувати кризу і через можливості мажоритарних округів обрати той самий склад ВР, якщо не гірший.
Любомир Зубач: «Якщо відкритих списків не буде, країна буде у перманентній політичній кризі».
Андрій Куликов: У Верховній Раді почався збір підписів за те, щоб депутати могли працювати в уряді, не втрачаючи статус нардепа. Ініціатором збору став Ляшко. Чому саме він?
Олексій Рябчин: Сьогодні [31.03 — ред.] Олег Ляшко спіймав мене і каже: «Підписуй! Це дуже корисна річ». Арсеній Петрович вчепився у крісло, тому що коли його звільнять, він опиниться на вулиці, а так був би депутатом — кризи ніякої б не було.
І дійсно, у багатьох країнах є така культура. Але у нас це робиться не для підвищення якості роботи. Я підтримую цю ідею, але не в тій конфігурації, у якій вона є. Я не підписався, тому що вважаю, що люди це не сприймуть.
Володимир Мельниченко: Я підписав. Я хотів би дожити до того часу, коли міністри не будуть прив’язані до якоїсь політичної сили. Як тільки виникають запитання до міністра — відразу виникають претензії до партії, яка його висунула. Гальмується робота Кабміну, і Верховна Рада не може спитати з того міністра, якби вона хотіла це зробити.
Любомир Зубач: Мені не пропонували підписати такий документ, але я б його не підписав, бо це помилка. Робота народного депутата дуже велика за обсягом, і поєднувати її із ще якоюсь роботою неможливо. Тому, можливо, це якісь амбіції — хтось бачить себе міністром, але не хотів би позбуватись крісла нардепа, бо розуміє, що посада міністра є більш тимчасовою.
Олександр Кодола: Це нормальна практика європейських держав зі сталою демократією. Думаю, було б непогано, якби і наша країна дозріла до того, щоб міністри були членами парламенту.
Андрій Куликов: Петро Порошенко сказав, що не підтримує ідею розірвання дипломатичних відносин із Росією і сказав, що зусилля потрібно зосередити на виконанні Мінських домовленостей. Проект постанови про припинення дипломатичних відносин внесли кілька депутатів. Наскільки це доцільно?
Любомир Зубач: Більший акцент варто зробити на прийняття закону про визнання окремих регіонів Донецької та Луганської областей окупованими. Для початку потрібно розуміти, що це основна проблема у стосунках із Російською федерацією.
Мінські угоди були підписані, щоб їх не виконати, і кожна зі сторін намагається не виконати їх на вигідних для себе умовах.
Володимир Мельниченко: Емоційно, може, і хотілося б, щоб воно було. Але сьогодні нам невигідно розривати відносини із Російською федерацією. У нас є люди, які там проживають, є Мінські угоди, є Надія Савченко.
Володимир Мельниченко: «Розривати дипломатичні стосунки із Росією зараз було б нерозумно».
Олександр Кодола: Президент заявив свою позицію як дипломат. В умовах зовнішньої агресії це політично важливе рішення для України, і наша команда його підтримає.
Олексій Рябчин: Ми не повинні змішувати питання розриву дипломатичних стосунків із питанням функціонування наших консульств. Я не хочу емоційних і політичних рішень із цього питання.
Ірина Соломко: Німецьке видання «Bild» опублікувало матеріал про те, що в Росії створено орган для вирішення, як управляти ДНР та ЛНР, цей орган щиро каже, що Мінські домовленості — не те, чого вони будуть дотримуватися. Наскільки це може змінити сприйняття Європою того, що відбувається на Сході?
Любомир Зубач: Така інформація свідчить про те, що Росія не покидає спроб закінчити конфлікт на Донбасі із вигодою для себе. Це чергова авантюра, яка не є в інтересах України.
Концепція президента полягає у Мінських угодах, і, мабуть, йому бракує фактів, які б засвідчили, що це безперспективно. Але рано чи пізно це прийде.
Олексій Рябчин: Для того, щоб повернути український Донбас, потрібно боротися не за територію, а за серця і розуми людей.
Україна намагалася надати докази російської присутності, але світ не вірив. Коли це зняв на камеру британський журналіст, світ повірив. Тобто Україна як держава не спромоглась це довести, а один журналіст зміг.
Потрібна реінтеграція: відновлювати інфраструктуру, займатися цією територією, тому що люди там не бачать української влади.