Сергій Стуканов: Вже 2,5 роки триває агресія Росії стосовно України, але дотепер ми не мали фактично жодних юридичних актів, котрі би зафіксували і змусили Росію до якихось дій. Зараз просувається юридична справа – це позов ПриватБанку – позов Коломойського щодо Росії в арбітражі м. Гаага. Вже дійшли до етапу слухання. ПриватБанк позивається через те, що втратив свою власність в Криму і на окупованих теренах Донбасу.
На зв’язку з Громадським радіо Дмитро Тупчієнко, юрист-міжнародник
Сергій Стуканов: Які є перспективи в цієї справи?
Дмитро Тупчієнко: Насправді позивів 5. Лише 3 із низ розглядаються в Гаазі, інші – в Женеві. Справи розглядаються Міжнародним інститутом «Постійний арбітражний суд». Кейси, про які Ви згадали, розглядаються складом арбітражного трибуналу, який збирається на свої засідання в Гаазі.
Євген Павлюковський: Чи не запізно були подані такі позови? Чи має термін давності якесь значення?
Дмитро Тупчієнко: Ні, не запізно. Річ у тім, що у юристів, які цим займаються, є певна логіка. Існує певна процедура у виборі арбітрів, комунікацій з відповідачем, тобто з Росією. Для того, щоб йти по регламенту, треба було отримати зауваження та заперечення від Росії. Зауваження були направлені 1 липня 2005 року. Потім розпочалося листування, яке арбітраж буде враховувати в провадженні. Росія відмовилася визнавати юрисдикцію Міжнародного трибуналу (при тому, що одним з керівників трибуналу в Гаазі є Кирило Геворкян, Надзвичайний і повноважний посол, директор Правового департаменту МЗС Росії).
Сергій Стуканов: Якщо вони не визнають позиву та не з’являються на засідання, чи буде винесено вирок?
Дмитро Тупчієнко: Процес іде. Думаю, що через 5-10 років ми побачимо.
Євген Павлюковський: Саме через такий час нас варто шукати результату?
Дмитро Тупчієнко: Не думаю, що щось буде відбуватися раніше.