Нині Україна виглядає як класичний варіант колоніальної економіки — економіст
ООН оприлюднила доповідь про голод у світі. Як влаштована економіка, що у 2021 році говоримо про голод?
Розмова з економістом Олегом Пендзиним.
Олег Пендзин: У 2020 році мали падіння обсягів урожаю в Україні та світі. Це було пов’язане з пандемією. Більшість урожаю у світі збирають сезонні працівники. Через карантинні обмеження цей рух був дуже ускладненим і достатньо багато працівників не доїхали до місць збору урожаю. Тому мали падіння загального обсягу урожаю у світі. І специфічні погодні умови також відбилися, зокрема в Україні, на експортному потенціалі.
Одним з критеріїв продовольчої безпеки є «фінансова доступність харчів». Можете мати асортимент харчів у крамницях, але у країні буде голод, бо люди можуть не мати грошей, щоб купити продукти.
Ціна на продовольство у світі зросли на 30% в цілому. Є лідери — кукурудза, соняшникова олія, зернові, куряче м’ясо. Країни, які історично мають проблеми із забезпеченням харчовими продуктами населення, потрапили у ситуацію, коли їхнє населення, через обмежені фінансові можливості, не в змозі купувати харчі за ринковими цінами. Унаслідок маємо збільшення кількості у світі тих, хто голодує.
- Торік, у березні, коли пандемія тільки починалася, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) заявила, що вони очікують до кінця 2020 зростання кількості людей, що потерпають від голоду через пандемію.
Україна є аграрною країною. Сьогодні загальний обсяг того, що ми виробляємо та експортуємо, дуже сильно відрізняється. Наприклад, у 2020 році ми зібрали 65 мільйонів тонн зернових, у 2021 очікуємо на 70. Для того, щоб забезпечити потреби внутрішнього ринку країни, Україні треба 20 мільйонів тонн зернових. 50 мільйонів тонн у нас є експортного потенціалу. Олії ми експортуємо 94 %. Ми повністю забезпечуємо внутрішній ринок. Але є й негатив: експортер ніколи не буде продавати на внутрішній ринок дешевше, ніж продає на зовнішній. Ми маємо ситуацію, що ціни у сусідніх країнах на харчі дешевші ніж у нас.
- Ми повинні розуміти, що вийшли на європейські ціни на харчі, а доходи у нас залишилися не зовсім європейськими.
Тут є глибокі причини. Для вирощування, до прикладу, кукурудзи, ми застосовуємо 75% імпортних складових: пальне, добрива, насіння. Аграрні країни сьогодні, які хочуть бути багатими, створюють аграрні кластери: вся вертикаль виробництва допоміжних продуктів має бути у країні.
Нині Україна виглядає як класичний варіант колоніальної економіки. Це та економіка, яка продає сировину і робочу силу. А навзаєм отримує товари з високою доданою вартістю. Ми продаємо аграрну сировину, руду, напівфабрикати й величезна кількість населення, 5-6 мільйонів осіб, виїжджають на сезонні роботи. Навзаєм ми отримуємо машини, побутову техніку. Те, що загалом виробляється з нашої сировини. Але всі доходи залишаються у країнах, де все це виробляють.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS