Громадське радіо
Голова Наглядової ради Українського інституту та заступниця голови парламентського Комітету з питань культури й духовності Ірина Подоляк побувала в ефірі Громадського радіо. Говоримо про функції та склад Наглядової ради, а також візію Ірини Подоляк щодо завдань та цілей Українського інституту.
Ірина Славінська: Із директором Українського інституту Володимиром Шейком ми спілкувалися менше місяця тому, від нього почули про очікування та плани. Якщо говорити про Наглядову раду, що це за складова Українського інституту, які люди туди входять і які ваші повноваження?
Ірина Подоляк: Наглядова рада – це один із керівних органів Українського інституту, він складається з дуже різноманітних людей – із творчих середовищ, із очільників інституцій, представників міністерств. Нас 11 людей. Наші функції є контрольно-погоджувальні за великим рахунком. Окрім того, коли визначається стратегія діяльності інституту, програми, пріоритети, це обговорюється на погоджувальній раді. Ми колегіальним рішенням більшістю голосів повинні погоджувати це.
Мені здається, ми в Україні за останні кілька років створили кілька абсолютно нових інституцій, які мали би переформатувати поле культури в Україні. Ми створили Український культурний фонд, Український інститут книги, Український інститут. Вони всі мають різні завдання та функції, але всі – гравці на одному полі.
Ми мусимо бути тверезими й розуміти, що створити інституцію в умовах України – це не в межах тижня. Ми бачимо, в яких муках народжувався і ще так і не народився повноцінно Український інститут книги. На це є різні причини, зокрема наша бюрократія, наш бюджетний кодекс, податковий кодекс, якими свого часу ми так пишалися. На сьогоднішній день ми бачимо, що суспільні відносини розвиваються значно швидше, ці документи потребують модифікації. Це впливає і на діяльність чи Українського культурного фонду, чи Інституту книги, чи Українського інституту.
Український інститут буде поширювати свою діяльність за межі України
Ми зараз маємо дуже складну ситуацію в державі. Ми постійно на слуху в усього світового співтовариства в зв’язку в першу чергу з війною, в зв’язку з корупцією теж. Ми маємо підмочену репутацію серед наших світових партнерів. За великим рахунком ми робимо доволі значущі кроки в напрямку боротьби з корупцією – вони непомітні, їхні результати, результати роботи створених органів люди відчують за два-п’ять років. А репутацію рятувати потрібно вже.
Ірина Славінська: Культура може врятувати цю підмочену репутацію?
Ірина Подоляк: Безсумнівно. В нас дуже багато чого закапсульовано в державі, світ не знає наших поглядів. Наприклад, наша політика пам’яті – зараз рупорами цієї політики є офіційні інституції. Але ми знаємо, що політика пам’яті навіть серед кола фахівців, істориків трактується по-різному – є різні школи, напрямки, інтерпретації, різні політики.
Український інститут – це не буде установа, яка буде на підтанцьовках, наприклад, на економічних форумах у нашого Міністерства економіки. Звичайно, може виникнути якась синергія – якщо присутність українського сучасного перформансиста чи сучасного українського балету посилить позиції України на якійсь виставці «Експо-2025», то ми будемо це робити.
Дотепер відбувалося так, що Україна використовувала чужі платформи і чужі майданчики, їхала в гості на конгреси, конференції. Завдання Українського інституту в тому, щоб самим створювати майданчики на Заході, запрошувати до розмов на різні теми. Ми як Україна, безсумнівно, повинні брати участь в знакових і великих культурних проектах, але наша діяльність не повинна обмежуватися виключно цим. Добре організована конференція, майстер-клас, симпозіум, правильна та цікава для світу тема, яку ми продукуємо та беремо безпосередню участь, – це і є комунікація, культура в широкому сенсі, про яку ми говоримо.
Ірина Славінська: У ваших очах, до кого говорить Український інститут?
Ірина Подоляк: Треба розуміти, що ми не можемо осягнути неосяжне, – будемо йти та розвиватися поступово. Мусять бути якісь пріоритети для початку. 25 липня повинна бути сесія стратегічного планування, щоб до вересня подати чіткий план, що буде робити Український інститут наступного бюджетного року, скільки грошей йому потрібно для тих проектів, які ми визначимо під час цієї сесії. Але нам потрібно говорити й до учасників якихось специфічних і знакових кінофестивалів, говорити з інтелектуальними середовищами.
Лариса Денисенко: Володимир Шейко також говорив, що потрібно акцентувати на тих українських іменах, які привласнюють різні держави та нації, домогтися того, щоб це в той чи інший спосіб ув’язувалося з Україною. Як ви це бачите?
Ірина Подоляк: Я вважаю це абсолютно природнім. Це питання концепцій і бажання говорити на ці теми. Я думаю, ми можемо ділитися зі світом всім, що ми маємо, але так само приймати інше.
Ірина Славінська: Чи візія наглядової ради збігається з візією обраного директора Українського інституту? Чи не будете ви довго сперечатися, куди йти та що будувати?
Ірина Подоляк: Сподіваюся, ні. Але так само треба розуміти, що в наглядовій раді є люди зрілі та сильні, амбітні. Думаю, у Влада Троїцького є своє бачення, у представників Міністерства культури – своє, але, думаю, пан Клімкін, як вправний арбітр, допоможе нам всім.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.