«Енергозбереження і скорочення викидів парникових газів — рішення не лише для клімату, а й для енергонезалежності України», — каже вона.
До 1 жовтня Україна має подати до секретаріату Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ) до нової глобальної кліматичної угоди на період 2020-2030 років. Ірина Ставчук нагадує, що до вугілля немає доступу на тимчасово непідконтрольних Україні територіях Донбасу, а енергополітика має водночас з кліматичною базуватись на енергоефективності й розвитку відновлювальних джерел.
Ольга Веснянка: Чи вплинула ситуація із вугіллям на непідконтрольній території на енергетичні виклики України, екологічні у тому числі.
Ірина Ставчук: Звичайно. Енергетична політика України базувалася в основному та трьох джерелах енергії: атомному, вугільному і газовому. Складність у тому, що більшість шахт знаходиться на непідконтрольних територіях. Пальне для атомної енергетики ми купуємо у Росії. До того ж, ми хочемо відходити від газу, тому що це знову ж таки залежність від Росії. Тому вся енергетична газель трохи розгублена.
Ольга Веснянка: Водночас, Україна проголошує вектор на енергоефективність і має намір представити свою позицію на перемовинах у Парижі.
Ірина Ставчук: Так, у Парижі відбудуться кліматичні перемовини, метою яких є прийняття угоди, яка замінить Кіотський протокол. До 1 жовтня кожна країна світу має подати план своїх дій. В Україні щодо цього відбувається певний парадокс. Хоча уряд заявляє, що ми будемо виконувати всі зобов’язання перед ЄС у сфері енергозбереження і у сфері розвитку відновлюваних джерел енергії, в той же час у кліматичній сфері все відбувається навпаки. Всі міністерства обрали позицію, яка передбачає ріст викиду парникових газів, а відповідно — збільшення використання викопного палива. Для нас не зрозуміло, як це співвідноситься із наміром знизити викиди парникових газів.