Україні потрібні два мовні закони, - Лариса Масенко

В студії Громадського радіо Лариса Масенко, професорка НАУ КМА та Сергій Оснач, активіст Громадянського руху «Відсіч»

Сергій Стуканов: Як би Ви охарактеризували мовну ситуацію за останні 2 роки? 

Лариса Масенко: На жаль, негативно. Виходить парадокс, що після Революції Гідності русифікація не лише не зупинилася, а ще й в деяких сферах посилилась.

Сергій Стуканов: З чим це пов’язано?

Лариса Масенко: Я думаю, що було запущено досить хибну «фішку» проросійського патріота. На Майдані були українсько- та російськомовні громадяни, їх об’єднувала солідарність та бажання позбутися ганебного режиму правління Януковича. Але це не означає, що треба було припиняти українізацію. Думаю, що російськомовні громадяни, які вийшли на Майдан, підтримують державність української мови. В нашій країні не було проведено мовної політики.

Сергій Стуканов: У Львові я спілкувався з професором історії Ярославом Грицаком. Він висловив переконання, що в українському суспільстві дійшли домовленості, що Україна буде двомовною країною.  Певні соціологічні дослідження показують, що мовна тема мало кого турбує. Як Ви вважаєте, чи дійшли в інтелектуальному середовищі такої згоди?

Лариса Масенко: Ні, не дійшли. Я шаную пана Грицака, як історика, але цю позицію я не можу підтримати, тому що двомовна ситуація, яка закріплена на законодавчому рівні, призведе до дискримінації української мови. В сучасній Білорусі двомовність припинала процес білорусизації, почалося домінування російської мови. На даний момент білоруська мова знаходиться у кризовому стані.

Сергій Стуканов: Чи є в країні випадки дискримінації україномовних громадян? 

Сергій Оснач: Є. Такі випадки часто спливають на поверхню. Ми бачимо цю дискримінацію, коли дивимось телевізор або слухаємо радіо. За нашими дослідженнями, на українському телебаченні україномовний контент складає лише 23 %. Значна частина контенту двомовна, але з домінуванням російської мови. На радіо лише 5 % українських пісень. Нещодавно громадськості вдалося проштовхнути закон про збільшення частки україномовних пісень до 35 %. Незабаром закон має набрати чинності, але тут будуть питання щодо його виконання. Захист та підтримка української мови – не примха певного кола людей, це питання національної безпеки. За даними нещодавно проведеного дослідження Центру Разункова, причетні до АТО громадяни на 60 % україномовні, українську мову вважають рідною – 73 %. Російськомовних, які причетні до АТО лише  6 %. Україномовне населення не лише захищає території, воно захищає Україну, як культурну цінність. Українська мова є інформаційним фільтром. В 2012 році носіїв української мови, які використовують мову в побуті, налічувалось 45 %, зараз лишилася та сама цифра. Але ж зараз ми втратили десь 7 % населення, яке опинилося на окупованій території.

Сергій Стуканов: Якщо говорити, що ситуацію без змін законодавства щодо гарантії української мови не змінити, то хотілось би запитати, де знаходиться приватна сфера, а де людина має лад вільно використовувати ту мову, яку вона хоче?

Лариса Масенко: Говорячи про мовну ситуацію, треба чітко розрізняти приватну сферу та ту, яка контролюється державою. В приватній сфері ми не можемо змушувати російськомовних людей переходити на українську. Мова виступає не тільки, як символ державності, а, як чинник, який об’єднує державу. В державних сферах повинна вживатися українська мова. Мовний закон в країні не виконувався, він існував на папері. Думаю, що держава повинна була відкрити Центр або Комітет з підтримки української мови з контрольними функціями. Перший міністр оборони Костянтин Мороз – росіянин, який вивчив українську мову. Він видав низку законів, де було положення про те, що командний склад та офіцери мають опанувати українську мову, але на добровільних засадах. То була помилка.

Євген Павлюковський: Маніпуляція з мовним законодавством дуже полярно розділяє суспільство. Люди, які патріотично налаштовані до України, але є російськомовними, коли чують про те, що готується закон, який на директивних засадах може впровадити українську, сприймають це негативно. Як подолати цей спротив?

Лариса Масенко: Термін «російськомовне населення» досить умовний. Російськомовне населення різне, воно поділяється на групи. Треба сказати, що основна маса прихильно ставиться до української мови, але існують і групи байдужих.

Сергій Стуканов: Мені більш зрозуміло з державною сферою, але залишається публічна сфера, яка не стосується держави (дія нічних клубів, ресторанів, магазинів тощо). Чи повинен закон регламентувати мовну ситуацію в цих установах?

Держава мусить впроваджувати українську мову в усі сфери публічного життя

Сергій Оснач: Це потрібно робити делікатно, але наша Конституція говорить, що держава мусить впроваджувати українську мову в усі сфери публічного життя. Безперечно, це стосується і сфери послуг, і сфери розваг, бо наші громадяни не зобов’язані знати якісь мови, окрім державної. В нас підростає покоління, яке не вчило російської в школах. Громадяни мають право на те, щоб отримувати послуги державною мовою.

Євген Павлюковський: Частина громадської сфери є і бізнес-середовищем. В такому середовищі я чув думку, що «більшість наших клієнтів є російськомовними, тому ми адаптовані саме під російську мову». Як бути в такому ключі?

Сергій Оснач: По-перше, переважна більшість таких бізнесменів бреше, тому що відносна більшість українців україномовна. Українську мову дискримінують, бо, якщо російськомовна людина каже, що її рідна мова українська, означає, що для неї немає комфортного середовища для вживання рідної мови.

Сергій Стуканов: Яка складається ситуація у політикумі? Чи є потенціал для того, щоб змінювати мовне законодавство?

Сергій Оснач: Я можу сказати, що закон про квоти української пісні на радіо чинив шалений спротив певних групи в Верховній раді. За нашими оцінками, ці групи становлять половину Верховної ради. Будь-які мовні ініціативи наражатимуться на супроти олігархічних груп. В українському суспільстві немає вибору: або ми захистимо нашу мову зараз, або пройдемо певну точку неповернення.

Сергій Стуканов: Потрібен бути якийсь комплексний закон про мову, чи точкові втручання?

Закон Колесніченка-Ківалова треба змінювати, бо він зрадницький

Сергій Оснач: Закон Колесніченка-Ківалова треба змінювати, бо він зрадницький. Ми повинні розуміти, що ці автори своїм законом розвалювали нашу державу.

Євген Павлюковський: Чи далекі ми від «точки неповернення»? Чи можемо ми в тій складаній політичній ситуації, в якій знаходиться країна, відкласти вирішення мовних питань?

Лариса Масенко: Зараз ми в багатьох великих містах дійшли до точки неповернення. Дуже небезпечно відкладати закон. Я вважаю, що закон Колесніченка-Ківалова змін не витримує, його потрібно скасувати. Треба впровадити новий закон, над яким вже розпочалася робота. Мені подобається думка нашого правника Володимира Василенка про те, що треба створити два окремих закони: перший – «Про державність української мови», другий – «Про мови національних меншин».