Українських музикантів навчають як солістів, а не оркестрантів, ― Іван Пахота

Лариса Денисенко: Наскільки українська публіка підготовлена слухати такі прем’єри?

Іван Пахота: Я був трохи здивований: зазвичай навіть у Німеччині і Польщі, коли відбуваються такі прем’єри, слухачі поводяться досить галасливо. У нас слухачі поводились дуже «академічно», усі квитки були продані.

Ірина Славінська: Чи відчули ви, що зал зрозумів цю музику?

Іван Пахота: Чесно кажучи, я очікував більшого хардкору, що це буде жорстка і неприйнятна для більшості авангардщина, але так не було. І музика, і дія на сцені були дуже в чіткому контексті. У часових рамках все було дуже розумно продумано композитором, тому все легко прочитувалось із залу.

Ірина Славінська: Ударні інструменти для опери збирали по всій Європі. Як вдалося українським музикантам виконання цієї музики?

Іван Пахота: Мені не доводилось бачити подібного інструментування. З усіх стандартних симфонічних інструментів була лише валторна. Деякі з інструментів я бачив вперше у житті.

Композитор хотів досягнути максимальної ефектності в інструментуванні. Вокальні партії були досить прозаїчними, але вокалістів в опері не можна переобтяжувати.

Лариса Денисенко: Українська школа інструменталістів та українська школа оперного співу: яка з них потужніша?

Іван Пахота: На жаль, музична освіта в Україні скерована на те, щоб випускати солістів. І потім цей студент найчастіше сідає в оркестр, і необхідні навички здобуває із часом.

Мабуть, це найбільша проблема української музичної освіти, і її ще ніхто не брався вирішувати. Відсоток розчарованих у навчанні дуже високий, він часто доходить до 100%.

Лариса Денисенко: Ви ще й музичний критик. Побутує думка, що літературної критики в Україні немає. Що відбувається в музичному середовищі?

Іван Пахота: Із того, що мені відомо, літературна критика порівняно із музичною у дуже доброму стані. Виходячи з того, музичної критики в Україні просто нема.

Ірина Славінська: Повернемося до прем’єри опери «Лімб». Лімб як відсутність, місце очікування ― наскільки вони відчувалися під час опери?

Іван Пахота: Так, слухачі весь час були у передчутті. Лімб за «Божественною комедією» Данте ― це перше коло пекла, де перебувають нехрещені діти і богема ― письменники, науковці, тобто люди, які мали хороші наміри.

Відчуття того, що зараз щось має відбутися, було весь час присутнє, і вкінці після музики режисери використали цікавий прийом, коли прожектори зі сцени почали бити потужним світлом у зал, нібито кажучи: це ви перебуваєте у лімбі.

В опері були прекрасно продумані головні персонажі ― Джордано Бруно, Карл Лінней і Тіна (Мерилін Монро).

Подробиці про композитора, саму оперу і підготовку її прем’єри в Україні раніше на «Громадському радіо» розповіла співзасновниця музичного агентства «Ухо» Олександра Андрусик.