Українських перекладачів знищували фізично і забороняли, — Ігор Померанцев

Приватну премію вручають вже вшосте, а переможців оголосили 5 вересня. На конкурс приймалися переклади поезії та есеїстки з європейських мов.

«Із самого початку ми визначили, що в нас буде два жанри: поезія та есеїстка. Це ті жанри, які в сучасній українській літературі, як мені здається, потерпають від фінансової та суспільної неуваги. Українці — поетична нація, однак кількість сучасних поетичних творів зменшуються. А есеїстка — це взагалі новий жанр для України, довгий час вона взагалі в нас не писалася. І ця премія — спроба підштовхнути та наростити її», — говорить Діана Клочко.

«Наша премія розрахована на майбутнє. Актуальна тільки політика, війна. І це зрозуміло, це стосується життя. Те, що ми робимо і чекаємо, це доторкування до вічності: до культури, до мови. Тому ми не піарні, не модні. У нас не буває депутатів Верховної Ради. Просто сьогодні зібралось 20 людей. Це молоді українські люди, блискучі інтелектуали, поліглоти. Це обличчя з відбитком сонця. Я побував там. І це сучасність і майбутнє українського слова. 

Була велика римська і грецька архітектура — залишилися спомини і руїни. А найбільш стабільне та істотне в світі — це слово, мова. Українська мова довго була в анабіозі, була інша — «совєцька» мова. А українських перекладачів фізично знищували чи вони були заборонені. І зараз це вже шостий рік нашої премії. «Метафора» —  це такий фургон, який їде і везе. Те, чим ми займаємося, це такі водії давньогрецьких фургонів. Вони їдуть до майбутнього української мови. І це такий непомітний вклад, але він, як вакцинація культури», — додав фундатор та співзасновник премії Ігор Померанцев.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.