Урядові краще знизити тарифи, ніж чекати сплати у розстрочку, — Землянський

Наслідками такого рішення уряду стане розквіт корупції у селах і масові несплати рахунків за тепло у містах, каже Валентин Землянський, директор енергопрограм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ

Тетяна Трощинська: Чому уряд прийняв таке рішення?

Валентин Землянський: Є рівень тарифів, який без субсидій і розстрочок є непідйомним для людей. Це стало зрозумілим уряду, і він вирішив зробити розстрочку.

Касовий розрив НАК «Нафтогаз України» буде покривати за рахунок кредиту, хоча вони не мають можливості розпоряджатися цими коштами, тому що банки виплачуватимуть ці кошти напряму постачальникам газу.

Уряду було б простіше знизити тарифи, ніж вигадувати якісь схеми — субсидії, розстрочки. Набагато краще для економіки, коли людина сплачує за себе сама, не чекаючи на допомогу від держави.

Тетяна Трощинська: Теплокомунпідприємства купуватимуть газ у «Нафтогазу», щоб здійснювати теплопостачання. Споживач платить їм протягом року. За які кошти вони мають купувати газ у «Нафтогазу»?

Валентин Землянський: Теплокомуненерго також «у захваті» від цього рішення. У них і так складна ситуація з боргами — понад 20 млрд, і  тут ще така допомога з боку уряду.

Василь Шандро: Більш ніж рік у цій студії ми говоримо про те, чому варто підвищувати тарифи. Тим, хто не може платити за тарифами, ми зробили субсидії, які мав покривати умовний середній клас. Виходить, що він неспроможний платити за цими тарифами?

Валентин Землянський: Середнього класу нема. Коли розказують про те, що дотували заможних — давайте повернемось до системи, яка існувала до так званих реформ. У ній не було дотування.

Якщо ви споживали понад 2,5 тис. — ви сплачували за іншими тарифами за весь обсяг. Для мене незрозуміло, чому знімати цей стимул економіки.

Василь Шандро: Ця система — на виплат — впроваджується тому, що вже є великі борги?

Валентин Землянський: Борги зростають. У нас головна проблема у суспільстві — криза довіри до влади. Градус напруги це не знизить. Його знизило б рішення щодо перегляду тарифів до рівня паритету з купівельною спроможністю, а не з імпортом — і все стало б на свої місця.

Василь Шандро: Чому не чіпають категорії «субсидованих державою»?

Валентин Землянський: Категорія «субсидовані державою» втілює «українську мрію»: я можу споживати, скільки хочу, і нічого за це не платити. Тобто ні ринку, ні економіки.

Це хід для виконання МВФ: прямих дотацій для «Нафтогазу» немає. Є дотації через схему — через населення.

Тетяна Трощинська: Рішення платити у розстрочку також не стимулює економити?

Валентин Землянський: Абсолютно. У нас 70% житлового фонду — багатоквартирні будинки, у яких неможливо встановити поквартирні лічильники. Треба встановити хоча б будинкові.

Чому тоді немає розстрочки на газ для індивідуального опалення? Він облікований, і там все нормально. А тут є норма споживання.

Тетяна Трощинська: Норми споживання відповідають тому, що люди споживають насправді?

Валентин Землянський: Можливо, вони десь і співпадають з реаліями. Але потрібно було спочатку провести енергоаудит, встановити облік, а тоді піднімати тарифи. У нас все зробили навпаки.

На нормах є цікаві схеми. Навіщо було вводити субсидії? Бо субсидії — це зручна схема для чиновників.

Василь Шандро: Однією із основних мотивацій для підняття тарифів було те, що ми самі повинні сплачувати за послуги, які використовуємо. Ми зараз покриваємо усі витрати?

Валентин Землянський: У нас практично 6 млн домогосподарств (із 15 млн, тобто третина) — на субсидіях. А претендуватимуть на субсидію 9 млн, інші — на розстрочку. Це так не запрацює.

Тетяна Трощинська: Ці речі не очевидні для МВФ?

Валентин Землянський: Їх це не цікавить. Вони бачать документ і гроші, які мають повернутися. У 2014 році вони запитали українську сторону: як ви будете повертати гроші? Ми піднімемо тарифи, — сказала українська сторона. Нема питань, — сказали в МВФ і поставили це як маяки.

Нам два роки розказували, що це МВФ вимагає підняття тарифів. А тут з’ясувалося, що це наше рішення.

Василь Шандро: Якою є можлива логіка розвитку ситуації?

Валентин Землянський: Буде корупція, будуть побутові крадіжки. Особливо у селах — приїжджають мобільні бригади, отримують 100 грн, літру самогону — і на місяць у вас безліміт на використання газу. А в містах будуть неплатежі.

Тетяна Трощинська: Як ми мали б відчути реформу?

Валентин Землянський: Ми маємо отримати більш якісні і дешеві послуги і бути більш захищеними, тобто мати можливість вибору на ринку постачальників.

У Польщі, наприклад, ви заходите на сайт і бачите понад 30 постачальників ресурсу з додатковими варіантами розрахунків, послуг — так це має працювати в ідеалі.

В Україні зараз приватний бізнес не піде у цю галузь, зважаючи на розстрочки і субсидії — для цього треба мати зв’язки в уряді, інакше підприємство стане банкротом.

Василь Шандро: Інститути Національної академії наук залучаються до формування нових алгоритмів, підходів у цій справі?

Валентин Землянський: Наскільки я знаю, ні, навіть Інститут газу. А поки не залучать економістів і не розроблять економічну модель, ми не зрозуміємо, яку економіку ми будуємо у країні. Ми 25 років рухаємося по інерції.

Тетяна Трощинська: Чому не працює ринок газу, не проводиться реформа?

Валентин Землянський: До ринку потрібно прийти. В економічну кризу ніхто нічого не реформує. Минулого року було прийнято закон про ринок газу. І що? І нічого.

Тут питання у тому, чи зможе людина заплатити ці тарифи. Якщо 20% населення не може — це зрозуміло, тоді їм потрібно надати допомогу. Але не половина населення. 41% в бюджеті домогосподарств на комуналку — це абсурд, енергетична бідність.

Із даних НАК «Нафтогаз України» виходить, що для того, щоб сформувати тариф для населення, досить газу внутрішнього видобутку і трошки імпортованого газу. А далі із підняттям доходів можуть підніматися тарифи.

Василь Шандро: Виглядає, що конструктивного вирішення проблеми немає.

Валентин Землянський: А чому не відкоригувати тарифи? Навіщо субсидії і розстрочки, якщо можна на ці 50% знизити тарифи?

На субсидії ідуть десятки мільярдів, а на енергоефективність — можливо, 800 млн, якщо створять Фонд енергоефективності.

Тетяна Трощинська: Тобто ті, хто сумлінно сплачує комуналку, оплачує частково те, що не сплачують ті, хто не може?

Валентин Землянський: Ці кошти ідуть на субсидії. Звідки їм взятися, як не з коштів, які сплачують за тарифами?

Тетяна Трощинська: «Зберегти обличчя» у переговорах з міжнародними донорами і власним народом: як тут уряду знайти золоту середину?

Валентин Землянський: На жаль, пан Гройсман робить більшу ставку на МВФ, хоча мав би більше уваги звертати на українців. Ніхто не каже, що не треба співпрацювати з міжнародними фінансовими організаціями. Але потрібно виходити з внутрішньої ситуації у країні.

А зараз тарифи такі, що люди їх сплачувати не можуть. Тарифи мають бути знижені, але щоб їх оплачували принаймні 70% населення.