Усі шахові титули, які тільки можна здобути, є в українських гросмейстерів — історик спорту Іван Яремко
20 липня — Міжнародний день шахів. Чи можемо себе вважати шаховою країною, що знаємо про українських шахістів та чи багато серед них чемпіонів?
Говорили з істориком спорту, упорядником видання «Романтик шахів та його епоха. Степан Попель», автором книжок «100 персон львівського спорту», «100 футболістів Львова» Іваном Яремком.
Іван Яремко: Україна є шаховою країною. Про це свідчать усі успіхи, яких досягають українські шахісти та шахістки. Вони є чемпіонами всесвітніх шахових олімпіад і командних чемпіонатів світу і першості Європи. Усі титули, які тільки можна здобути, є в українських гросмейстерів.
Шахи в Україні з’явилися в XI-XII століттях. Нині у нашій країні ця гра є популярною масовою. У Львові якщо пройдетесь алеєю від пам’ятника Шевченку до Оперного театру, ви на кожній лавочці побачите не тільки пару гравців, а й людей поруч, яких цікавить гра. Це свідчить, що шахи є не тільки на міжнародних змаганнях, а за шахівницями сидіти можуть і аматори — малі та великі. Це говорить і про масовість у спорті, яка народжує клас.
Радянська шахова школа була потужною: не було переваг в економіці, то був космос і спорт.
Що мають на увазі, коли кажуть «геній шахів»?
Іван Яремко: Щось вроджене у цій людині має бути. Наш львівський шахіст Василь Іванчук ніколи не був чемпіоном світу, тільки чемпіоном Європи. Але він увійшов у когорту кількох шахістів у світі, яких називають геніями. Я знаю його особисто. Під час розмови він не дивиться в очі, схоже постійно продумує позиції.
Романтик шахів — Степан Попель
Іван Яремко: Степан Попель не був чисто позиційним гравцем, але грав відкрито. Цим досягав успіху. Народився на Львівщині 1907 року у родині священника. Навчався у Європі, повернувся до Львова, де закінчив факультет іноземної філології. Знав сім мов. У 30-х роках був світським секретарем митрополита Шептицького. Був одним із найсильніших шахістів у Львові. Емігрував у Францію після 1944 року. Був чемпіоном Парижа.
У 1956 році виїхав до США. Цьому сприяла одна цікава історія — багато років по війні Степан Бандера жив з паспортом Штефан Попель. Коли, справжній Попель мешкав в околицях Парижа, його чомусь вважали резидентом розвідки Бандери. Через це він не міг отримати французького паспорта.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток: