Ірина Соломко: Завтра вилітають перші троє поранених, у яких були ампутовані верхні кінцівки і які отримають протезування в Італії за рахунок державних коштів. Ми говоримо про те, що учасники АТО отримують допомогу не від українських протезистів. Розкажіть, будь ласка, про це.
Ірина Солошенко: Дуже багатьом хлопцям не віриться, що у держави є такі кошти, але вони є. Закладено 150 млн гривень на складне протезування закордоном. З верхніми кінцівками у нас проблеми, тому що запропонована технологія – це надсучасна технологія. Вже було пропротезовано 5 людей, але за волонтерські кошти. Але бюджетні кошти виділені Службою у справах ветеранів війни та АТО були спочатку року. Але це бюрократична справа, тому що основна умова, яка ставиться – відкриття технічних центрів обслуговування у нас. Поставити протез – це ще не все. Його потрібно обслуговувати. Протягом 2 років обслуговування для хлопців безкоштовне.
Чому Італія? Ця ідея полягає у тому, щоб дати життя без меж. Сам проект почався у вересні 2014 року. Минулого року кошти теж були виділені, але не зуміли зробити механізм для того, щоб хлопців відправляти за кордон. В італійців є дійсно великий досвід: вони протезують свою паралімпійську команду і 48 постраждалих з Лівії. Вони запропонували мінімальну ціну на протези: до ліктя протез коштує 39 тисяч євро, а вище ліктя – 43 тисячі євро. Відразу вони пропонують програму реабілітації.
Коли ми матимемо приклад людей з цими руками, вони для нас будуть найкращою візитівкою, для того, щоб інші не боялися і повірили.
Ірина Соломко: Скільки по часу займають ці бюрократичні етапи?
Ірина Солошенко: Зараз це дійсно налагоджено. Вже є підписаний договір. Найголовніша угода – це те, що обслуговуватися ці протези будуть дійсно в Україні. І для того, щоб це було можливо, зараз із хлопцями летять волонтери, щоб фіксувати все. Ми хочемо зробити все дуже прозоро і зрозуміло. Саме протезування не буде складним. Всі елементи зібрані, протези чекають в Італії. Все займе 2 дні. Потім 15 днів реабілітації. На одну кінцівку зараз витрачається 1 мільйон 96 тисяч гривень.
Ірина Соломко: Скільки наразі учасників АТО, які потребують протезування верхніх кінцівок?
Ірина Солошенко: Я не буду про це казати, тому що це змінювана цифра. Але цифра вимірюється десятками, а не сотнями. Є вже програма, що і у нас будуть робити такі руки. Ми тільки за. Програма розрахована не тільки на Італію. Якщо якась країна прийде з дійсно цікавою пропозицією, всі відкриті, щоб прийняти її.
Перший крок і для подання пропозицій, і для хлопців, які потребують протезування – це звернутись до Державної служби ветеранів АТО і показати довідку учасника АТО. Це все, що потрібно від хлопця. Якщо випадок виявиться складним і коштів не вистачатиме, то ми шукатимемо спонсорів.
Ірина Соломко: Є офіційний документ від Міноборони про те, що штат реабілітологів в Київському військовому клінічному госпіталі скорочується.
Ірина Солошенко: Там реформа. Вони хочуть набрати реабілітологів з медичною освітою. Це складно, тому що їх немає. Я хочу, щоб цю точку зору передивилися і до них дійсно віднеслися по-людськи.
Ірина Соломко: Який стан речей в госпіталі на сьогодні? Яка потрібна допомога?
Ірина Солошенко: Я зараз більше в АТО. Порівняно з минулим роком система більш менш налагоджена. Але лікарі все рівно звертаються з проханнями сплатити певні речі, коли немає фінансування. Не можу сказати, що зараз така потреба в ліках як минулого року.