В хорі працювали люди, які творили український музичний простір, — Душейко

В студії Громадського радіо Ірина Душейко, художній керівник Народної хорової капели «Дніпро» КНУ ім. Шевченка, хормейстер.

Дмитро Тузов: Ви з любов’ю ставитесь до капели. Розкажіть про неї. 

Ірина Душейко: Створена вона була у 1843 році (9 років після створення університету).

Дмитро Тузов: Вона так і була створена в Київському університеті ім. Тараса Шевченка?

Ірина Душейко: Так. Спочатку в цьому університеті навчалися тільки чоловіки, тому це був чоловічий церковний хор. Туди залучали хлопців з Софійського собору. Згодом хор став мішаним.

Дмитро Тузов: Тоді університет називався ім. Святого Володимира.

Ірина Душейко: Так. Пізніше, в кінці XIX сторіччя туди прийшов працювати Микола Лисенко, який збирав фольклорні пісні, потім робив їх обробки. Хор став лабораторією, туди почали залучатись жінки і хор став мішаного складу. Там почали співати не тільки церковну, а й світську музику — українську і світову класику. В хорі працювали такі постаті: Олександр Кошиць, Кирило Стеценко — люди, які творили український музичний простір. Наша капела була першою, яка виконала «Щедрик» (25 грудня ми будемо відзначати 100-річчя з моменту першого виконання «Щедрик» капелою ім. Святого Володимира). Перед революцією хор поїхав на гастролі з Олександром Кошицем. А вже під час революції вони опинились в Європі. Там вони розуміли, що повертатися додому неможна, бо їх можуть вбити, тому поїхали в Америку. Туди вони привезли «Щедрик». А вже перед Другою світовою війною емігрант переклав текст англійською, з того часу пісня мала назву  «Carol Of The Bells». Американцю досі сприймають «Щедрика», як рідну пісню. Але ж ця пісня українська.

Дмитро Тузов: Зроблю наголос: Микола Лисенко працював в хорі та був хормейстером і художнім керівником. Тому послухаємо його музика «Стелися, барвінку» (Народна хорова капела «Дніпро»).

   

Дмитро Тузов: Ви повернулися з Італії та Німеччини. Хто Вас запросив на гастролі?

Ірина Душейко: Нас запросили ще минулого року німці до університету в місто Констанц (наші університети є партнерами). Там ми були вже 4-ри рази, починаючи з 1999 року. Оскільки у них було 50-річчя університету нам запропонували разом виконувати «Carmina Burana» Карла Орфа. З нами ще був хор з міста Ліон. Співали три хори: український, німецький і французький.

Дмитро Тузов: Така інтеграція в Європу. Відчули Україну інтегрованою?

Ірина Душейко: Так, відчули, що ми дуже гідні і співаємо краще. Наші голоси більш потужні і багаті.

Дмитро Тузов: А де Ви берете ці голоси? Хто співає в хорі? 

Ірина Душейко: Хор має бути повністю студентським, але не для всіх він популяризується. Студенти, які хочуть приєднатися, приходять і співають. Звичайно студентів цікавить сучасний репертуар. Але ми намагаємося брати різний, сучасну музику в тому числі. До складу хору входять студенти, випускники, викладачі і співробітники університету.

Андрій Гарасим: Виконання Джамали з Вашим хором. Наскільки Ви плануєте це далі поширювати?

Ірина Душейко: Те, що ми виконували, вже є класикою: і «Begin», і «Crazy».

Андрій Гарасим: Ще щось плануєте в такому ключі?

Ірина Душейко: У нас буває, що нам вдається співати з великими зірками. Наприклад, в минулому році ми співали з Тарасом Штондою — найкращим басом України. Звичайно, такі проекти нам цікаво робити, так і молодь підіймається і долучається до нас.

Дмитро Тузов: Як Вас зустрічала співоча Італія?

Ірина Душейко: Зал був повний. Організувати концерт нам допоміг італійський хор «Джефф» — хор, який створився на гурток туристу.

Дмитро Тузов: Синтез сучасної і хорового співу. Пісню «Океану Ельзи» виконує Народна хорова капела «Дніпро».

Ірина Душейко: Це кавер на цю пісню. Ми записали пісню коли розвивалися події з Кримом. Зроблено це було для українців з Криму. Своїми силами, з дозволу Святослава Вакарчука ми записали кліп. В тексті звучать слова татарською мовою, які означають «все буде добре».

Дмитро Тузов: Чи будуть концерти хорової капели в Україні?

Ірина Душейко: Звичайно! Плануємо в жовті. Перед тим в нас буде майстер-клас — музичний матеріал латиноамериканської музики. Буде цікаво.

Дмитро Тузов: Яка в Вас географія? Ви лише в Києві даєте концерти?

Ірина Душейко: Ні, ми їздимо містами, коли є фестивалі і конкурси.

Дмитро Тузов: Деякі зразки української музики також відносяться до Всесвітньої історичної спадщини ООН та ЮНЕСКО.

Ірина Душейко: Ми думаєм, що «Щедрик» — це світова історична спадщина. Хотілось би, щоб ЮНЕСКО визнала це.

Дмитро Тузов: Завершити розмову хотілось би духовним гімном і молитвою України у виконанні Народної хорової капели «Дніпро» «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» (муз. Миколи Лисенка).