В селах досі маленькі дітки колядують колядки тисячолітньої давності, - фольклорист

Василь Шандро: Ми знаємо про колядки та щедрівки, які стосуються Нового року. Проте чи вже зараз можна колядувати? Ви вже колядуєте?

Валерій Гладунець: В українській традиції ще тривав в цей час процес навчання колядок, щедрівок, віншівок, засівалок, величальних пісень. Але за новою тенденцією від 25 грудня ми колядуємо для всіх, хто хоче. Колядуємо ми і значно раніше – і на вечорниці, і на Катерини, але говоримо, що це навчальний процес, говоримо, щоб люди вчилися, популяризуємо це. Є надзвичайно велика кількість щедрівок і колядок, кожне село має свої щедрівки, віншівки, все зараз в інтернеті є, в бібліотеках є купа книжок з колядками.

Василь Шандро: До цього часу є що записувати?

Валерій Гладунець: Є, традиція жива, особливо різдвяна, і весілля подекуди живе, і інструментальна музика живе. Так само колядки і щедрівки живі, в селах досі маленькі дітки колядують колядки тисячолітньої давності, які колядували їхні предки.

Треба говорити про Кубань, про Дон, про Вороніжчину, Чернігівщину, Стародубщину – це все наші етнічні землі, і там досі можна почути українські колядки. 

Василь Шандро: Як в місті адаптується традиційна українська автентична культура?

Валерій Гладунець: Люди, які чекають колядників, розуміють, що до них прийдуть штучно створені вертепи, професійні колядницькі гурти, і ясно, що це притягнуто за вуха. І таких гуртів в містах небагато. Але є хлопчики, які ходять колядувати, зазвичай вони не знають колядок, але в мене вони чогось можуть навчитися – я їм не дам коляди, поки вони не повторять якоїсь елементарної давньої колядки чи щедрівки. Є ще така сільська традиція – 14 січна на Василя замовляти собі засівальника, молодого хлопчика, щоб першим маленький хлопчик прийшов і засіяв. Мене замовляли в моєму селі, і я зараз в місті маю право собі замовити.

Василь Шандро: Як розпізнати, що колядка дуже давня?

Валерій Гладунець: Чим більше згадується «Дай Боже», і чим мелодія простіша, тим колядка вважається давнішою.

Василь Шандро: Донбас, про який ми в культурному контексті говоримо трохи більше в останні роки, в цьому традиційному напрямку колядок та щедрівок, долучений до загальноукраїнського контексту?

Валерій Гладунець: Звичайно, це – українська територія. Більше того, треба говорити про Кубань, про Дон, про Вороніжчину, Чернігівщину, Стародубщину – це все наші етнічні землі, і там досі можна почути українські колядки. 

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.