В Україні змінюють підходи до лікування туберкульозу

Анастасія Багаліка: Наскільки поширеним явищем в Україні є туберкульоз?

Яна Терлеєва: Ця проблема є досить актуальною не лише в Україні, але й у всьому світі. Щороку у світі на туберкульоз захворює більше 10 млн осіб. В Україні за 2016 рік захворіло близько 29 тис. осіб. Це приблизно на 4,3% менше, ніж у попередньому році, але рівень захворюваності досить високий.

Україна належить до країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз. На сьогодні епідемії туберкульозу немає, але ситуація напружена і потребує посиленого контролю.

Туберкульоз ― це соціальна хвороба, тому за теперішнього рівня життя говорити про стрімке зниження рівня захворюваності, на жаль, немає підстав.

На туберкульоз хворіють діти, але джерело зараження ми часто не знаходимо. У 2016 році захворіло 822 дитини. Особливо тривожним є те, що в Україні зростають випадки туберкульозу зі стійкістю до основних протитуберкульозних апаратів.

Анастасія Багаліка: Минулого року ми говорили про те, що на непідконтрольних територіях поширюється дикий туберкульоз. Що це означає?

Яна Терлеєва: На сьогодні ми не маємо достовірної статистики щодо рівня захворюваності на непідконтрольних територіях. Цим питанням серйозно займаються міжнародні організації, опікується ВООЗ. Там було декілька місій, і вони кажуть, що ситуація неоднозначна.

Так звані «дикі» штами ми називаємо мультирезистентним туберкульозом ― це туберкульоз зі стійкістю до протитуберкульозних апаратів. Чутливий туберкульоз лікується близько 6 місяців і зазвичай прогноз до його лікування кращий. Мультирезистентний туберкульоз лікується значно довше ― в середньому 20 місяців, але шанси на одужання також досить високі.

Якщо хворий з мультирезистентним туберкульозом не лікується чи перериває лікування, він розповсюджує стійкі форми туберкульозу. Таким чином, значна частина населення першочергово заражається стійкими формами туберкульозу.

Лікування вимагає від хворого організованості і самодисципліни: витримати 20 місяців щоденного вживання від 10 до 20 пігулок досить важко. Майже усі пацієнти у такому випадку переривають лікування, і так виникає замкнуте коло поширення інфекції.

Василь Шандро: Що слід робити, аби вчасно виявити початкові стадії туберкульозу?

Яна Терлеєва: Найперше ― дбайливе ставлення до свого здоров’я. Часто туберкульоз виявляють у пізній формі, коли шансів на одужання досить мало. При перших симптомах хвороби треба звертатися до лікаря.

Першими симптомами туберкульозу є схуднення, пітливість, незначне підвищення температури тіла, кашель, що триває більше 2 тижнів.

Але на перших етапах може не бути жодних симптомів хвороби. У сімейних лікарів мають бути скринінгові анкети, у яких є до 10 питань. Заповнення анкети зорієнтує, чи є потреба для поглибленого аналізу і звернення до сімейного лікаря чи фтизіатра.

Інший метод ― проведення флюорографії. Але на сьогодні немає потреби всьому населенню щороку проходити це обстеження. Дані наші і ВООЗ кажуть, що це не дуже ефективний метод, адже зазвичай обстежуються одні і ті ж категорії населення, а ті, хто справді хворіє туберкульозом, зазвичай не обстежуються.

Але флюорографія рекомендується пацієнтам із групи ризику, до якої належать пацієнти з ослабленою імунною системою, хворі на цукровий діабет, пацієнти з ВІЛ-інфекцією тощо.

Анастасія Багаліка: На туберкульоз може захворіти дитина чи доросла людина, у якої є щеплення?

Яна Терлеєва: Вакцинація запобігає розвитку тяжких форм туберкульозу, які часто призводять до летальних наслідків. Цього місяця у нас померла одна дитина ― маленький хлопчик. Нам не вдалося його врятувати, тому що у нього не було БЦЖ.

Протягом попередніх років, коли були перебої із постачанням вакцини, також засвідчили, що важкі випадки трапляються серед невакцинованих дітей. Але на сьогодні вакцини забезпечені, тому закликаємо батьків дбати про здоров’я своїх дітей, вакцинувати їх.

Анастасія Багаліка: Щеплення можна робити не тільки новонародженим, але й дорослим діткам?

Яна Терлеєва: Питання ревакцинації у семирічному віці серйозно обговорюється експертами. Думки щодо цього неоднозначні. У світі ревакцинацію не проводять, і ВООЗ цього не рекомендує.

Якщо щеплення не було проведено у пологовому будинку, потрібно проконсультуватися з педіатрами і фтизіатрами щодо його доцільності. Високі рівні розповсюдження туберкульозу призводять до того, що інфікування відбувається у досить ранньому віці, і до шкільного віку майже всі діти стикаються з туберкульозною інфекцією.

До проведення вакцинації потрібно дізнатися, чи заражена дитина. Це доволі просто зробити за пробою Манту.

Василь Шандро: Наскільки Україна забезпечена ліками і де їх можна дістати?

Яна Терлеєва: Держава гарантує право безплатного отримання протитуберкульозного лікування. На сьогодні держава повністю забезпечує пацієнтів препаратами для лікування чутливого туберкульозу. В останні роки перебоїв із забезпеченням не було.

Пацієнтів із мультирезистентним туберкульозом держава безплатно забезпечує основними препаратами, але є деякі обмеження щодо доступу до п’ятої групи протитуберкульозних препаратів. Ці препарати потрібні обмеженій кількості пацієнтів. При МОЗ створено нову робочу групу, що переглядатиме цю номенклатуру, і думаю, буде прийняте рішення щодо закупівлі цих препаратів.

У світі розроблено два нові протитуберкульозні препарати. У нас чудова новина для пацієнтів, які не мали шансів на одужання: наступного місяця ці препарати будуть в Україні, і вони дадуть шанс на одужання.

Анастасія Багаліка: Скільки в Україні людей із невиліковною формою туберкульозу?

Яна Терлеєва: Під паліативним наглядом перебуває до 3 тис. таких пацієнтів. На сьогодні усі можливості для їх лікування вичерпані. Вони усі мали шанси на одужання, але неодноразово переривали лікування, тому у них сформувалася тотальна стійкість до всіх відомих протитуберкульозних препаратів.

Анастасія Багаліка: Наскільки правда те, що туберкульозом хворіють соціально неблагополучні категорії населення?

Яна Терлеєва: Раніше це було так, але сьогодні ця тенденція змінюється. Зараз ми бачимо серед хворих досить заможних людей. Для туберкульозу соціальний статус не грає ніякої ролі.

Але в соціальній структурі близько 50% складають особи працездатного віку, які не працюють. Лише близько 13% складають особи, що зловживають алкоголем, до 2% ― тих, що повернулися з місць позбавлення волі, лише кілька відсотків тих, що вживають ін’єкційні наркотики.

Тому у групі ризику кожен із нас.

Василь Шандро: Наскільки методи лікування туберкульозу в Україні відповідають світовим? Чи вони ще залишаються радянськими?

Яна Терлеєва: В Україні прийняті стандарти надання медичної допомоги, затверджені 2014 року. Але ВООЗ випустила нові стандарти минулого року, і МОН вже переглядає їх і готове оновлювати протокол надання медичної допомоги. Ми очікуємо, що перші зміни будуть вже у першому півріччі.

Василь Шандро: Наскільки кожна область забезпечена тубдиспансерами?

Яна Терлеєва: В Україні існує вертикальна протитуберкульозна служба, яка дісталася нам ще від радянської моделі. Зараз ми переглядаємо підходи до надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.

У радянські часи тенденція була така: усі хворі на туберкульоз мають лікуватися у стаціонарі, чим довше ― тим краще, мінімум 6 місяців. Але рівень захворюваності у ті часи також був високий, а ефективність лікування незадовільна.

Вийшли нові рекомендації, згідно з якими, пацієнти мають переважно лікуватися в амбулаторних умовах. Стратегія ВООЗ передбачає пацієнторієнтовані методи лікування, тобто форма лікування має бути зручною пацієнтам.

Стаціонарне лікування часто сприяє перериванню лікування. Якщо людину на 6 місяців покласти у стаціонар, вона втрачає соціальні, родинні зв’язки, частина стаціонарів у жахливих умовах, і вилікуватися там досить важко.

Ми робимо все для того, щоб пацієнти мали право на обрання форми лікування, яка буде зручною для них.

Розповсюдженим є міф, що всі хворі на туберкульоз небезпечні для оточуючих. Для того, щоб захворіти на туберкульоз, потрібно, щоб певні обставини склалися в один пазл: зниження імунної системи, контакт з пацієнтом, у пацієнта має бути бактеріовиділення, це має бути нелікований випадок.

90% населення заражена туберкульозом, тому що ми всі стикалися з туберкульозом. Але захворіє на нього не більше 10% протягом життя.

Якщо пацієнт з туберкульозом протягом 2 тижнів правильно приймає ліки, він стає абсолютно безпечним для оточення. Найнебезпечнішими є ті хворі, яких ми не виявили, які не розпочали лікування. Більшість випадків зараження відбувається до того, як ми виявили пацієнта.