Деталі розповість кандидат історичних наук Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Тараненко.
Сергій Тараненко: Це приклад монументальної конструкції фортифікаційного значення. Простою мовою, це був мур, який за письмовими джерелами був збудований у ХІІ столітті. Цього літа ми відкрили трасу цього муру – 21 метр.
Андрій Куликов: Чи вдалося встановити, яким заввишки був мур, коли він був? І чи був при ньому рів?
Сергій Тараненко: Ні, рову не було, тому що рів притаманний земляним укріпленням часів давніх слов’ян Київської Русі. Взагалі монументальні споруди саме такого значення – доволі рідке явище, взагалі за часи Київської Русі таких пам’яток монументальної архітектури було близько 250, а фортифікаційного значення – всього п’ять. Це Єпископський двір в Переяславі – кілька метрів стіни, це Митрополиче подвір’я у Києві навколо Софії Київської, це Володимир на Клязьмі у Російській Федерації, це Стіна Дитинця від Золотих Воріт також у РФ, а також фортеці РФ.
Про цю стіну, яку винайшли в цьому році, було відомо, тому що вперше її дослідив Володимир Богусевич у 1951 році, і тоді були рятувальні роботи. Тоді він зробив невеличке дослідження, і на трьох відрізках він зафіксував залишки фундаментів та стіни. Нам було важливо знайти цю пам’ятку, подивитися, що він з нею зробив і що з нею було взагалі. Нам не одразу пощастило її знайти, цьому передувало дослідження, ручне буріння, я брав коловорот і бурив в цьому місті, в решті натрапив на стіну.
Ірина Соломко: Яка реальна глибина цих розкопок?
Сергій Тараненко: Рівень виявлення – 40 см від сучасної поверхні, а глибина нижніх частин фундаменту – десь 1 метр 20 см.
Андрій Куликов: Ми можемо сказати, що цей мур – чисто український артефакт?
Сергій Тараненко: Звичайно ні, треба тверезо дивитися на факти. Звісно, коріння нашої держави – це Київська Русь, але українським цей артефакт називати не можна.
Ірина Соломко: Зараз ця стіна вже повністю розкопана?
Сергій Тараненко: Ні. Це ділянка Митрополичого саду, там немає забудов, відповідно, там дуже зручно копати, там нікого немає. Сама стіна ще досліджувалася і іншими археологами, але на інших ділянках під Мазепинськими мурами. Взагалі її траса – 212 метрів. Вона огортала західний кордон сучасної верхньої Лаври.
Ірина Соломко: Які будуть подальші плани щодо цієї пам’ятки? Коли можна буде її вже відвідувати?
Сергій Тараненко: Перший етап – консервація. Є відповідна методика, як це робити. Далі її варто музеєфікувати, зараз вирішується питання – як і коли.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.