Від третього у світі потенціалу до Будапештського меморандуму: історія ядерного роззброєння України

Говорили про розв’язання ядерного питання для України з Мар’яною Буджерин, докторкою політології, науковою співробітницею проєкту з атомної/міжнародної безпеки у Белферському центрі науки та міжнародних стосунків при Гарвардському інституті державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді (США).

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Мар’яна Буджерин

Від третього у світі потенціалу до Будапештського меморандуму: історія ядерного роззброєння України
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/06/hr-hh-20-06-22_budgerin.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/06/hr-hh-20-06-22_budgerin.mp3
Від третього у світі потенціалу до Будапештського меморандуму: історія ядерного роззброєння України
0:00
/
0:00

Мар’яна Буджерин: У 1991 році разом із незалежністю Україна набула у спадщину від Радянського Союзу третій у світі ядерний потенціал, який складався зі стратегічних бомбардувальників та величезної кількості інтерконтинентальних балістичних ракет. У світі одразу постало питання, що робити зі зброєю. Дуже швидко прийшли до думки, що правонаступник повинен бути тільки один, цим одним і стала Росія, відповідно постало питання, що робити з ядерною зброєю України, Білорусі і Казахстану. Країна опинилась в досить непростій ситуації — з одного боку, Україні було потрібно розвивати економіку, світ же хотів говорити з нами тільки про ядерну зброю.

Я не думаю, що у США розглядали Україну як якогось противника з ядерною зброєю, який би складав загрозу. Тут питання йшло про інше — починаючи з 60-х років XX ст., склався загальний міжнародний консенсус, що потрібно будувати інституції і політику так, щоб не дати розповзтися ядерній зброї по світу. Чим менше ядерних держав у світі — тим краще для всіх.

Процес українського дискурсу про ядерне роззброєння почався в 1990 році, коли український парламент прийняв Декларацію про державний суверенітет і зазначила там, що в майбутньому Україна хоче стати без’ядерною державою. Ніхто на нас тоді не тиснув, це був такий сентимент, обумовлений Чорнобильськими подіями. Вважалося, що досягти справжньої незалежності неможливо без розірвання військових зв’язків із Москвою.

Формально Україна ніколи не заявляла, що хоче утримати в себе цю зброю. З часом стало зрозуміло, що нова і демократична єльцинська Росія не настільки докорінно змінилася і з нею далі будуть проблеми. Стало зрозуміло, що Україні доведеться розбиратися з усіма безпековими викликами й загрозами і постало питання — як забезпечити собі місце під сонцем з таким сусідом?

Якщо подивитися на весь процес професійно, то тоді було зроблено дуже багато, щоб вибити для України гарантії, які могли би стримати агресію Росії.

Будапештський меморандум — це не міжнародний договір, який ратифікувався, це політична декларація, в якій три країни— США, Великобританія та Російська Федерація — визнали, що Україна відмовляється від ядерної зброї і у зв’язку з цим міняється безпековий ландшафт для України. Ці три країни підтвердили чинні безпекові зобов’язання, які вже містились в інших документах статутах.

Але це є політичний документ і він все одно має значення. Цей документ підписаний на найвищому рівні президентами цих країн. Україна – єдина країна, яка приєдналася до ДНЯЗ з таким документом. Цей документ треба брати собі на озброєння – українським дипломатам, керівникам треба його використовувати в наших інтересах.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Розмова відбулася в межах партнерства з Львівським безпековим форумом, який ГО «Інститут просвіти» реалізує у рамках проєкту «Експертне моделювання сценаріїв врегулювання російсько-українського конфлікту».

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у нагоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського Радіо:

👉 якщо у вас Android

👉 якщо у вас iOS