Влада не бачити проблем незрячих тому, що не знає їх кількості, — Сачук

Гостя ефіру — Юлія Сачук з громадської організації «Генерація Успішної Дії».

Юлія Сачук: За останній рік у місті Києві єдиною помітною зміною є перехід біля ЦУМу. Це наземний перехід через Хрещатик.
Забезпечення транспортної інфраструктури міста, напевно, є більш першочерговою потребою. Тактильна плитка забезпечує безпеку життя, озвучений транспорт (під’їжджає тролейбус чи автобус, який говорить номер маршруту) потрібен не тільки незрячим людям, а й багатьом людям похилого віку. За 10 років у Києві мені тільки один раз почути такий тролейбус. Це було так, як вперше піти в гори. Вперше я самостійно, без сторонньої допомоги скористалася громадським транспортом.

Сергій Стуканов: Які першочергові завдання, на ваш погляд, як і держава, так і муніципалітети мали б зробити у 2018 році?

Юлія Сачук: Я повернуся до транспорту, тому що це дуже важливо, це гарантує безпечне життя, безпечне пересування містом. Це також облаштування тактильною плиткою. Але слід зауважити, що вона має бути правильно встановлена. Має бути розроблений стандарт озвучених світлофорів. Їх має бути більше.

У Луцьку є результати. Там є і озвучення транспорту, і унікальний волонтерський проект Braille Studio — друк книг шрифтом Брайля для незрячих людей. Студія функціонує в Луцьку, але книгами ми забезпечуємо всі школи України.

Наталя Соколенко: Чи є більш-менш точна статистика слабозорих і незрячих людей в Україні?

Юлія Сачук: Ми оперуємо різними цифрами — від 70 тисяч до 300 тисяч. Але чіткої державної статистики немає. Це одна з проблем. Це було зафіксовано у зауваженнях комітету ООН, коли Україна звітувала щодо виконання конвенції ООН в 2015 році. Це теж дуже важлива проблема, тому що без нормальної статистики держава не в змозі розробити відповідні державні програми.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.