«Громадське радіо»
Василь Шандро: Як українство за межами України реагує на ті події, що відбуваються в Україні? Зокрема, як вони відреагували на останні події, пов’язані зі справою Надії Савченко?
Михайло Ратушний: Це був сплеск громадської активності, на який вплинув заклик адвоката Савченко. Мітинги відбувались в різних місцях: від Австралії до США. Боротьба цієї жінки і судилище над нею — це символ жертовності, і на справу Савченко тепер звертають увагу не тільки в Україні, а й закордоном.
Я переконаний в тому, що Надія Савченко буде визволена, проте алгоритм поведінки тих, хто її судить, алогічний.
Коли почався Євромайдан, відбулись сотні Євромайданів по всьому світу, навіть в тих містах, де, здавалося б, української діаспори не залишилось взагалі. Щось подібне відбувається зараз.
Крім того, великий символізм полягає в тому, що акція на підтримку Надії Савченко співпала з шевченківськими днями.
Тетяна Трощинська: Де відбулись найбільш численні акції?
Михайло Ратушний: Я б хотів відзначити пікет в Петрозаводську, де представник української громади Андрій Литвин організував мітинг з плакатами в підтримку Савченко. Також мітинги солідарності відбулись і в Москві, і в Мінську, і в багатьох інших містах.
Не хочу виділяти якісь окремі події, розумієте, і одиночний пікет у Петрозаводську, і тисячний у Вашингтоні — важливі.
Василь Шандро: Що собою представляє українська діаспора в Росії зараз?
Михайло Ратушний: Українська діаспора в Росії є найчисельнішою у світі. Згідно з останнім переписом населення, в Росії знаходиться 2 млн. громадян, що ідентифікують себе як українці. 80% з них визнають українську своєю рідною мовою.
Проте ми розуміємо, що окупація українських території і війна на Донбасі були лише частиною плану. В рамках цього плану за рік до початку воєнних дій в Росії були ліквідовані, заборонені і зачищені всі об’єднання українців.
Російська влада хотіла зробити з української діаспори колаборантів і змусити людей засвідчувати масову підтримку Кремля. Але на 2 млн. українців у Росії знайшовся лише один негідник на Камчатці, який підписав петицію про те, що він солідаризується.
Загалом, українці в Росії принишкли, але виявляють солідарність з Україною.
Василь Шандро: Українських шкіл в Росії не залишилось взагалі?
Михайло Ратушний: А їх там ніколи і не було, хіба якісь окремі курси чи уроки.
Відомо, що національну самоідентифікацію допомагає зберігати сім’я, школа і церква. В Росії немає цих складових.
Василь Шандро: Те, що напередодні шевченківських днів у Росії був зруйнований будинок Шевченка можна назвати збігом?
Михайло Ратушний: Можливо, але зараз в Росії змінились цінності. Тепер там немає місця Шевченку.