Впровадження тестування суддів — основне завдання, — Андрій Козлов

З набуттям чинності конституційної реформи в частині правосуддя змінюються підходи та процедури до оцінювання суддів. Про них детальніше розказує урядовий представник, юрист-міжнародник і новий член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Козлов.

Лариса Денисенко: Чи можна вас тепер назвати членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів? Формальне призначення вже відбулося?

Андрій Козлов: Наскільки мені відомо, наказ було підписано. Єдине що, я ще не обійняв посаду. Сподіваюсь, це станеться наприкінці наступного тижня або трохи пізніше.

Лариса Денисенко: Ви вже увійшли в курс справи? Познайомились з тими членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів, котрі вже працюють?

Андрій Козлов: З одним з них я знайомий дуже давно — Сергій Козьяков викладав у мене в Інституті міжнародних відносин. Станіслава Щотку заочно я також знаю дуже давно. У нас була справа, пов’язана з катастрофою літака в 1997 році. Певні відгалуження цієї справи, які відбувалися в Україні, розглядав він у тодішньому Вищому арбітражному суді. Не можу сказати, що я був задоволений результатами цих розглядів, але, очевидно, що це людина розумна. До того ж, колись я дуже цікавився справою так званих «отруювачів», коли в київській школі загинуло багато дітей через винахідливу діяльність жінки на кухні. Виявилось, що він, будучи дуже молодим слідчим, колись працював у відповідній слідчій групі. З іншим суддею ми колись були на одному семінарі. В будь-якому разі, завтра поїду представлятись.

Лариса Денисенко: Що вас змотивувало податися на конкурс? Ви є експертом з міжнародного авіаційного права. Зараз може виникнути така ситуація, коли справу стосовно збитого над повітряними просторами України літака розглядатимуть у гібридному суді. Мені видається, що це входить в коло ваших професійних амбіцій, проте ви віддали перевагу цій роботі. Чому?

Андрій Козлов: Звісно, я не відкидаю того, що колись може постати необхідність участі в якомусь гібридному трибуналі у справі MH17, але до цього поки що не близько. Ніщо не заважає мені у вільний час слідкувати за тим, як розгортаються події. За потреби я буду готовий змінити профіль. Враховуючи багато років витрачених на подібну тематику, це входження буде не надто ускладненим.

Що стосується цього покликання, звісно, багато хто скаже, що нам там дають непогану винагороду. Без зайвої скромності можу сказати, що я був одним з перших, хто почав казати про те, що при доборі суддів нам потрібно оцінювати не лише їх професійні знання. Всі судді, які приймали свого часу одіозні рішення і нехтували правами людей, були професіоналами з великої літери «П». Суто професійних знань чи окремо взятого інтелекту недостатньо для того, щоб бути нормальним суддею. За попередньою системою при доборі проводилась співбесіда і оцінка професійних знань. Певний час пропонували і надалі обходитись цим. На щастя, зараз ми доходимо до розуміння того, що потрібно вимірювати рівень загальних здібностей і проводити певну психометрію. Краще превентивно запобігти потраплянню у систему тих, від кого ми потім будемо довго позбавлятися.

Лариса Денисенко: На сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів є зразок іспитів, які мають проходити судді в подальшому. Всі вони стосуються саме професійної сфери знань. Так само там є доволі детальна анкета, яка також стосується переважно професійної діяльності кандидата, але не тільки. Як ви думаєте, як має відбуватися процедура? Що ви будете робити в подальшому, адже роботи буде дуже багато?

Андрій Козлов: Строк каденції у Вищій кваліфікаційній комісії — 4 роки. Якщо за цей час нам вдасться створити нормальний Верховний суд і нормальні апеляційні суди, то це буде запорукою перемоги, тому що вищі суди так чи інакше скасовуватимуть неправильні рішення нижчих. Повертаючись до питання іспитів, я вважаю, що тут не треба вигадувати велосипед. Існують надійні і валідні тести, наприклад MMPI-2, які дозволяють чітко визначити психологічний профіль особистості.

Ірина Славінська: Йдеться про тестування нових суддів?

Андрій Козлов: Держава зараз намагається очиститися. Поки що рух не дуже швидкий. Так чи інакше, усі ми розуміємо, що коли в нас щось йде не так, ми можемо опинитися в суді — або захищаючи свої права, або «нападаючи» на когось. Зараз ми намагаємося провести відкритий публічний конкурс, завдяки якому на посади суддів мають потрапити кращі з тих, хто в нас є. Все починається спочатку. Створюється новий Верховний суд, в якому має бути заповнено щонайменше 65 і щонайбільше 200 вакансій. На кожну з цих вакансій оголошується конкурс. На конкурс тепер можуть подаватися не лише судді, що пропрацювали певний час в районному суді, а й люди з міжсуддівської касти, які мають щонайменше 10-річний досвід роботи адвокатом або в юридичних вищих навчальних закладах. Йдеться про людей, які хочуть мати нове мислення. Наступне питання, чи має суддя бути розумним? Очевидно. Чи має він розуміти вас? Очевидно. Чи має він бути доброчесним? Очевидно. Чи має він бути таким, на якого неможливо натиснути? Так. Для визначення всього цього існують відповідні тестування.

Ірина Славінська: Як змусити районного суддю заповнити ці тести?

Андрій Козлов: По-перше, всі судді в країні мусять пройти кваліфікаційне оцінювання. По-друге, коли людина подається на конкурс, вона має пройти те саме оцінювання. В новому законі про судоустрій і статус суддів є стаття № 85, а в ній — частина третя, яка дозволяє Вищій кваліфікаційній комісії для формування суддівського досьє запроваджувати тест на загальні здібності і тести для оцінки психологічних якостей кандидата. Якщо це буде зроблено, робота Вищої кваліфікаційної комісії і продукт, який вона видасть, має поліпшитись.

Лариса Денисенко: Громадська рада доброчесності — орган, в якому збиратимуться адвокати, медійники і науковці, що даватимуть свої висновки щодо кандидатур. Як потрібно ставитись до висновків Громадської ради доброчесності?

Андрій Козлов: Громадська рада доброчесності — це досить великий крок вперед. Вперше громадськість отримала якийсь інституціоналізований інструмент впливу на відбір суддів. Якщо Громадська рада доброчесності виносить негативний висновок, цей висновок потрапляє до суддівського досьє. Це означає, що Вища рада правосуддя і ВККС мають прийняти цей висновок до уваги. Питання тільки в тому, як вони це зроблять.

Громадська рада доброчесності — практично безцінне джерело відомостей про суддю. З суддями буде легше. Перебуваючи на посадах, вони весь час були на виду. А от про темних конячок з інших середовищ відомо набагато менше. Якщо ви бачите, що людина є недоброчесною чи неетичною, пишіть в Громадську раду доброчесності чи ВККС. Зрозуміло, що в багатьох випадках люди будуть намагатися прибрати тих, хто їм особисто не подобається. Тим не менш, у вас вперше з’явився шанс вплинути на те, хто вас судитиме. Не проґавте його.

Ірина Славінська: Така інформація від людей запускатиме негайний процес перевірки?

Андрій Козлов: Якщо про особу, яка претендує на зайняття суддівської посади, є якась інформація, ми мусимо перевірити цю інформацію. Якщо інформація підтвердиться, очевидно, що вона має враховуватись при кваліфікаційному оцінюванні і конкурсі на посаду судді. Ми не претендуємо на звання альфи і омеги. Досьє судді не може відображати всього. Найкраще наше досьє — це суспільство.

Лариса Денисенко: Коли, на ваш погляд, запрацює Вища кваліфікаційна комісія суддів в новому складі? Коли розпочнеться конкурс? Чи встигнете ви зробити це в рамках, які передбачає закон?

Андрій Козлов: На мою думку, якість іноді важливіша за швидкість. Якщо питання постане таким чином, що потрібен буде ще один місяць для формування класного складу Верховного суду, то я б на це погодився. Хоча це і збільшило б навантаження на нових суддів. Втім, 65 — це не таке вже і велике число, тому я думаю, що впоратись можна буде. Після цього буде розгляд Вищою радою правосуддя, а потім процедурно це має бути подано президентові для підписання. Очевидно, ми маємо випередити 6-місячний строк, передбачений від набуття чинності конституційних змін і нового закону про судоустрій.

Конкурс розпочнеться найближчим часом. Не можу сказати, чи відбудеться це наступного тижня, але вже ось-ось.

Лариса Денисенко: Тобто до 2017 року в будь-якому разі він буде запущений?

Андрій Козлов: Так, але питання в тому, як це відбудеться і якою буде внутрішня дискусія у комісії.

Лариса Денисенко: Чи відчуваєте ви зараз тиск на себе чи вплив зацікавлених об’єктів чи суб’єктів?

Андрій Козлов: Не встиг. Сподіваюсь, для цього не буде підстав.