Вселенський Патріарх визнає Україну й Білорусь непідконтрольними Московській церкві, - Матвієнко

Поговоримо з письменником й публіцистом Костянтином Матвієнком.

Дмитро Тузов: Ви були одним з перших, хто повідомив про візит митрополитів Московського Патріархату з України під орудою нардепа Вадима Новинського до Константинополя задля зустрічі із Вселенським Патріархом. Йшлося про те, щоб зірвати процес отримання указу про автокефалію Української Церкви. Які ще деталі вам відомо про цей візит?

Костянтин Матвієнко: Вже є продовження цієї історії. 1 липня прес-центр Константинопольського Престолу виклав тривалу промову Патріарха Варфоломії, яка була присвячена іншій події в житті Константинопольської церкви. Але в цій промові Патріарх Варфоломій сказав одну дуже чітку і важливу річ. Висновок з цієї промови щодо України такий, що Константинополь не визнає не лише територію України канонічною територією Московського патріархату, але й територію сучасної Білорусі. Патріарх Варфоломій сказав, що коли 1686-го року Московська Церква перебирала контроль над Київською митрополією, Константинопольський престол не давав згоди на те, щоб в адміністративному плані єпархії правобережної України, Польщі і Литви, і Білорусі перейшли під впорядкування Московського Патріархату. Отже, ця заява означає, що і для Білорусі відкривається можливість поставити канонічно правильне питання про надання білоруському православ’ю статусу помісної церкви, як це зараз відбувається в Україні.

Сергій Стуканов: Очевидно, що Москва зараз кинула всі сили задля того, аби пригальмувати і унеможливити надання томосу Українській Православній Церкві. Яка була мета візиту митрополитів Московської Церкви з України до Константинополя? Вони намагалися поставити Варфоломію ультиматум?

Костянтин Матвієнко: Важливо зазначити статус цього візиту. Українське православ’я відділене від світового православ’я московським бар’єром. Тобто направду в диптиху автономних церков (а їх в світі всього чотири) немає Української Православної Церкви, як це стверджує Москва. Відтак візит цих чотирьох митрополитів не міг відбутися лише з благословення Митрополита Київського. Це точно було зроблено з благословення Патріарха Московського. Таким є правило церковної дипломатії. А якщо такий дозвіл Московським Патріархом був наданий, це означає, що він пішов на безпрецедентний і принизливий для нього крок, коли був змушений скерувати цю делегацію, але зробивши цей потай, не афішуючи того, хто благословив цю поїздку.

Константинополь не визнає не лише територію України канонічною територією Московського патріархату, але й територію сучасної Білорусі

Дмитро Тузов: І, виходячи з інформації, яку ми маємо, Московський Патріарх отримав негативну відповідь Вселенського Патріарха. Крім того, ми бачимо, що Вадим Новинській в оточенні митрополитів, а Вадим Новинський є депутатом, тобто політиком, який втручається в релігійні питання.

Костянтин Матвієнко: Я не думаю, що пан Новинський мав статус офіційного члена делегації, все-таки це була духовна делегація. Але ми бачимо, що на всіх фотографіях з цього візиту присутній пан Новинський. Думаю, що офіційно Вселенський Патріарх розмовляв з митрополитами.

Сергій Стуканов: Також Москва працює з православними церквами, яких в світі 15, аби вони, в разу надання Україні томосу, не визнавали цього. І тут цікаво, що відбувся візит президента України до Сербії, а це перша зустріч президента України та Сербії. Чи пов’язано це з питанням надання Україні автокефалії? Бо відомо, що Сербська Православна Церква поділяє промоськовські погляди.

Костянтин Матвієнко: На мою думку, це не може бути пов’язано з питанням Автокефалії, і якщо президенту про це не повідомили його радники, то це дуже прикро. Річ у тому, що станом на сьогодні питання надання автокефалії не передбачає звернення Патріарха Вселенського до настоятелів інших православних церков. Це його особисте рішення. Та сама Сербська Церква, Московська Церква отримували автокефалію за одноосібним рішенням Константинопольського Престолу. А визнавати чи не визнавати ту чи іншу церкву в статусі помісної – особиста справа тієї чи іншої церкви.

1686-го року Московська Церква перебирала контроль над Київською митрополією, Константинопольський престол не давав згоди на те, щоб в адміністративному плані єпархії правобережної України, Польщі і Литви, і Білорусі перейшли під впорядкування Московського Патріархату

Сергій Стуканов: Що відбувається в середині православ’я, впорядкованого Москві – УПЦ МП? Ми знаємо, що в стінах Київської Лаври відбулася нарада, збирали всіх ієрархів, потім на сайті УПЦ МП з’явилася навіть заява проти автокефалії. Що реально відбувається? Чи є там одностайність, чи все-таки частина ієрархів вже налаштовані на автокефалію?

Костянтин Матвієнко: Поза всяким сумнівом. Там не може бути одностайності. Є прямі заяви Митрополита Черкаського Софронія, Митрополита Переяславського Олександра, є і непублічні заяви.

Що відбувається? Щойно буде вирішено питання про надання помісного статусу, це означає, що для віруючих більше немає проблеми канонічності чи не канонічності, благодатності чи не благодатності таїнств в лоні Української Православної Церкви.

Дмитро Тузов: Це те, що стримувало українців?

Костянтин Матвієнко: Це екзестенційне питання для віруючих. Коли це питання буде вирішене, то, звісно, вплив Церкви Московського Патріархату кардинально зменшиться у порівняння з тим, який є зараз.

І для Білорусі відкривається можливість поставити канонічно правильне питання про надання білоруському православ’ю статусу помісної церкви, як це зараз відбувається в Україні

Дмитро Тузов: Митрополит Іларіон заявив, що надання Українській Православній Церкві Автокефалії може призвести до кровопролиття. Як ви це оцінюєте? Це застереження чи погроза?

Костянтин Матвієнко: Це Іларіон Волоколамський – представник суто Московської Церкви, який очолює відділ зовнішніх відносин Московського Патріархату, живе і працює в Москві. В Україні має місце справжнє кровопролиття, організоване Російською Федерацією, мають місце просто страшні речі в Криму, зокрема щодо віруючих Київського Патріархату. Тому кровопролиття Москва тут вже забезпечила. Тому вона мала б думати зараз про те, як в мирний спосіб, безконфліктно вирішити питання абсолютно законної автокефалії Української Православної Церкви.

Дмитро Тузов: Ви вважаєте, що Москва мала б це підтримати? Яким чином це можливо?

Костянтин Матвієнко: Хід історії зупинити дуже важко. Рано чи пізно автокефалія відбудеться. І позиція Москви, якщо ми говоримо про духовні цінності, мала б бути такою, щоб цей перехід відбувся канонічно і безконфліктно. Вона робить протилежні речі. А з точки зору християнської позиції, Москва мала б дати можливість отримати віруючим з України свій канонічний шлях самостійності.

Сергій Стуканов: Судячи з усіх ваших слів, ви не маєте сумніву, що цього року томос буде?

Костянтин Матвієнко: Ні, я не мав на увазі цього року, але я абсолютно не сумніваюся в тому, що це питання буде вирішено, і буде вирішено так, що Українська Православна Церква набуде помісного статусу. Інакше бути не може, тому що Україна являє собою найбільшу православну країну світу за кількістю вірних та кількістю парафій.  За кількістю вірних, за кількістю тих, хто регулярно здійснює церковні практики Україна точно більша за Російську Федерацію.

Я абсолютно не сумніваюся в тому, що це питання буде вирішено  так, що Українська Православна Церква набуде помісного статусу. Інакше бути не може, тому що Україна являє собою найбільшу православну країну світу за кількістю вірних та кількістю парафій

Чи відбудеться це цього року, не можу сказати, але думаю, що це точно відбудеться за Патріарха Варфоломія, а коли це станеться конкретно, залежить від багатьох чинників. На превеликий жаль, ці чинники стосуються не лише церковно-духовних аспектів, але й політичних. Причому тут не тільки позиція Москви, є ще дуже непроста позиція ієрархів Константинопольської Церкви, які очолюють єпархію на території США.  

Сергій Стуканов: Яка це позиція і як вона може завадити?

Костянтин Матвієнко: Вони вважають, що Патріарх одноосібно вирішити цього питання не може. Це має бути рішення не лише Синоду, а більш широкого загалу єпископів. Хоча ми знаємо попередні прецеденти, і це вирішувалося або одноосібно в часи пізнього середньовіччя Патріархом Константинопольським, або ж Синодом, але не ширшим зібранням.  

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.