Василь Шандро: Чи можна говорити про збільшення кількості недержавних музичних майданчиків?
Іванна Ворошилюк: Навіщо іти далеко — на Хрещатику закрився клуб, у якому виступали альтернативні бенди, де можна було поджемити, поконтактувати. Кількість цих майданчиків може збільшуватися хіба що власними силами людей.
Василь Шандро: Розкажіть про завтрашній концерт.
Іванна Ворошилюк: Він відбудеться завтра [14 лютого — ред.] о 17:00 у будинку архітекторів. Роман Коляда гратиме свої композиції для фортепіано і почитає свою поезію, і я братиму участь як скрипалька.
Василь Шандро: Що таке українська скрипка сьогодні?
Іванна Ворошилюк: Про академічну музику зараз ви говорите з «академічною відступницею». Я починала з академічної програми — Бах, Паганіні, потім демонструвала, що на українській основі можна показати скрипку як самодостатній музичний інструмент. Скрипка-соло — це досить непопулярний, досить важкий варіант. Я маю академічну освіту, але такі альтернативні бенди перевернули мій світогляд. Мені хочеться витягнути людей, які мають незаїжджені музичні ідеї, і зробити з ними щось цікаве.
Василь Шандро: Наскільки популярний такий напрям за кордоном?
Іванна Ворошилюк: Відразу після Майдану я була у Варшаві (де я вчилась) і Відні (де мешкала), і там я була на концертах, де побачила, що люди експериментують, змішують стилі, і мені це сподобалось.
Анастасія Багаліка: Як реагують в Україні на такі експерименти?
Іванна Ворошилюк: Як тільки кажеш, що у тебе скрипка-соло, перша реакція у людей — страх, але якщо їх не знайомити із цим, вони навіть не знатимуть, що таке існує. Коли це вже йде зі сцени, то сприймається дуже добре, дехто навіть не вірить, що це одна скрипка.