«Я — людина театру. Я живу театром і не відпочиваю від нього» — режисер і сценограф Олександр Білозуб

  • Я розумію, що культура не може бути без політики. Я не аполітичний, ні. Але культура, мені здається, все-таки існує в своїй площині — паралельно з політичними дебатами, дискусіями, нашими трагедіями і драмами. Вона акумулює дуже важливі речі й підносить це в якомусь, напевно, іміджевому, презентабельному вигляді.
  • Місяць тому в Будапешті був міжнародний театральний фестиваль. Туди з’їхалися 15 чи 17 країн світу, визначні режисери та вистави. Вперше була представлена Україна — Національним театром імені Івана Франка (я теж доклав зусилля до того, щоб це відбулося). Вони привезли вистави «Коріолан» і Morituri te salutant. Я дуже щасливий, бо молодь була в дикому захваті. Вперше вони побачили український національний театр.
  • Я присутній на театральному ринку Угорщини вже багато років. Думаю, як український художник за кордоном непогано презентую Україну, тому що маю багато знайомств, багато своїх шанувальників.
  • Вистави — це виробництво продукту. Спільне виробництво: режисер, художник, актори, цехи, які допомагають. Ми робимо продукт, який має продаватися. Ти виносиш продукт на ринок, тому маєш прикрасити його. Ціна, яка там стоїть, має відповідати тому, що ти бачиш. Ти можеш бути художником, бити себе в груди й рвати на собі сорочку, казати, що ти геніальний, але ти маєш продаватися. А для того, щоб продаватися, треба налаштувати цю систему, ланцюг ринкової економіки. Вистави мають бути зроблені, як товар: якісно, на відповідну аудиторію, вони мають коштувати гроші, бути актуальними та затребуваними.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.