Я написав книгу, щоб іноземці розуміли українську історію, — професор Плохій

У студії працюють Ірина Соломко та Любомир Ференс.

Із професором історії у Гарварді Сергієм Плохієм обговорюємо його книгу — «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності».

Сергій Плохій: Книга вийшла в США в грудні минулого року і була перекладена буквально за рекордний час. Вийшла в Харківському видавництві, в «Клубі сімейного дозвілля». Я її ще не бачив, але на екрані комп’ютера вона виглядає дуже привабливо. Дуже задоволений виглядом українського видання книжки. Чекаю на реакцію читачів.

Любомир Ференс: Про що йдеться у книзі?

Сергій Плохій: Це книга-реакція на події, що відбувалися в Україні впродовж останніх 2-3 років і як вони були трактовані в США. Історія стала важливим елементом ідеологічної війни, аргументом в конфліктах, дискусіях. Якщо подивитися на анексію Криму і аргументи, що їх висувала російська сторона, — вони були занурені в історію. Якщо говорити про проект «Новоросія» — тут теж мало місце російсько-імперське минуле. Ці теми звучали в Америці, Європі, в Канаді.

На якомусь етапі я просто зрозумів, що є надзвичайно багато не тільки свідомого зловживання історією, але й нерозуміння того, чим є українська, східноєвропейська історія, чим є відносини історично між Росією та Україною. Як на мене, найефективніший спосіб відповісти на це — написати книжку, яка б адресувалася в першу чергу західному читачеві і відповідала б на питання історичного характеру. Ця книга — важливий погляд на Україну ззовні.

Любомир Ференс: Чи є щось у книзі стосовно звинувачень з боку Росії, що Майдан був проектом США?

Сергій Плохій: Це книжка із загальної історії України, в українському перекладі вона має назву «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності». Із понад 20 розділів два присвячено сучасним подіям. Один розділ називається «Ціна свободи», інший — «Значення історії». В них йдеться про Майдан. Немає прямої дискусії з російською точкою зору, історія Майдану викладається як реакція українського суспільства на режим президента Януковича та на спроби Росії залучити Україну до Митного союзу.

Любомир Ференс: На вашу думку, Європейський Союз Україну вважає частиною Європи чи ще частиною протекторату Росії?

Сергій Плохій: Думаю, що в умовах цього конфлікту ставлення до України світу в цілому і Європи змінюється. Для мене найбільшим показником цих змін є дискусії та внутрішня атмосфера, яка існує в Німеччині, і те, як вона змінюється. Німеччина, звичайно, є ключовим гравцем Європейського Союзу, вона не визначає його позицію на 100%, але є найбільш впливовою.

До подій Майдану та анексії Криму суспільна думка в Німеччині була майже 100-відсотково на боці Росії. Була глибока вдячність до пізнього Радянського Союзу, потім до Росії Єльцина щодо того, що Москва сприяла об’єднанню Німеччини. Це був такий історичний борг. Те, як Росія почала поводитися в контексті Майдану, анексії Криму, неоголошеної війни на Сході України, змінило настрої дуже багатьох істориків, інтелектуалів, політиків. Те, що ми бачимо сьогодні, — боротьба стосовно того, яку позицію відносно України, зайняти. Це значна зміна. В України є багато союзників у Європі, все тепер залежить від її поведінки.

Я вже казав, що моя книга адресована західному читачеві, але коли йдеться про українського читача, бачу своїм завданням пояснити, як викристалізувалося українське суспільство у 2013-2015 році, яким є коріння поліетнічної, полілінгвістичної української політичної нації.

Любомир Ференс: Тобто ви вважаєте, що українське суспільство почало викристалізовуватися з подій Майдану, а не з розпаду Радянського Союзу?

Сергій Плохій: Це процес, а не подія. Як історик я намагаюся простежити історичне коріння, яке сягає тисячоліть формування певних психологічних, культурних ознак суспільства. Що стосується подій останніх років — це надзвичайно важливий етап.

Про 1991 рік можна сказати, що ми здобули державу, але треба було ще здобути націю. Якраз події 2013-2014 років є поважним кроком у цьому напрямі — щоб держава отримала своє наповнення.