«Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts»

Розмова з Тамарою Труновою, головною режисеркою Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, лавреаткою премії «Women in Arts» за категорією «Жінки в театрі» про сучасний стан українського театру.

Ведучі

Андрій Куликов

Гостi

Тамара Трунова

«Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/03/hr-hh-21-03-23_trunova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/03/hr-hh-21-03-23_trunova.mp3
«Я створюю простори для кожної глядачки й глядача» — Тамара Трунова, лавреатка премії «Women in Arts»
0:00
/
0:00

Андрій Куликов: Як ви вважаєте, ви отримали премію за вашу видатну виставу «Дім» чи за сукупністю досягнень?

Тамара Трунова: Це, мабуть, найважливіша для мене відзнака за всі роки моєї творчості і самореалізації на українському культурному полі. Я в театрі більше ніж 10 років, тому думаю, що це заслужена премія — я справді жінка в мистецтві, жінка в театрі. Це легітимне звання. Думаю, це премія за сукупність спроб говорити на полі театру. Просто якось випадково склалось, що це була остання моя вистава, після якої я була нагороджена цією премією.

Андрій Куликов: Наскільки ми досі дивуємось тому, що жінки досягають видатних успіхів у мистецтві?

Тамара Трунова: На превеликий жаль, ми все ще доводимо власну спроможність. Мені здається, це пов’язано з об’єктивними причинами — в етері чи під час інтерв’ю ми все одно говоримо з якимись вершинами айсбергів. Під цим криються роки і роки відстоювання власної позиції, власної сили і власного права на місце, яке ти займаєш. Впродовж 10 років я чула, що «От, нарешті ти поставила чоловічу виставу». Певний час я сприймала це як комплімент.

Один проєкт запросив моє резюме, яке я робила рік тому, а я там про себе весь час пишу — режисер, постановник. Для мене минув рік і це вже звучить дико. Я дуже радію тому, що я змінююсь. Мені дуже приємно фіксувати ці зміни. Це був такий довгий шлях самоідентифікації і сепарації від мистецького чоловічого тіла і розуму. Дивно те, що протягом тривалого періоду ти вважаєш, що саме так і має бути, — що ти знаходишся під якоюсь чоловічою маскулінною волею, саме там тобі і місце.

Андрій Куликов: У чому ви змінюєте аудиторію?

Тамара Трунова: Мені здається, що ми не змінюємо, ми даємо варіативність поглядів. Я створюю простори для кожної глядачки й глядача, які можуть до мене приєднатися. Тому мені здається, оця варіативність, рівність — це і є велика цінність, яку створює сучасний театр.

Андрій Куликов: У чому, на ваш погляд, нинішня функція театру?

Тамара Трунова: Я говорила б зараз не про місію і функцію, а про сенс. Те, що ми зараз намагаємось зробити в театрі на Лівому березі, який переживає трансформаційний період через пандемію, зміну керівництва, поколінь — це насправді такий емпатичний супермаркет. Це комунікація із глядачем не лише під час вистави і не лише виставою, але й тим, як ми зустрічаємо глядача, як ми чекаємо на нього, в яку атмосферу він потрапляє.

Андрій Куликов: Яку виставу вашого театру ви порекомендуєте мені подивитися?

Тамара Трунова: Я б запросила на виставу «Погані дороги».

Андрій Куликов: Як ви вважаєте, хто в театрі найважливіший?

Тамара Трунова: Наразі я думаю, що в театрі найважливіша команда, яка поділяє спільні інтереси, яка усвідомлює, чому вона в цьому театрі і для чого.

Фото — з фільму Надії Парфан «Жінки, що грають в ігри» про визначних жінок української культури.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

 

Коментарi до запису