Як працюватиме Закон про реабілітацію жертв репресій тоталітарного режиму 1917-1991 років?

Напередодні в студії Громадського радіо побував юрист Українського інституту національної пам’яті Сергій Рябенко, один із співавторів закону, та пояснив, як працюватиме закон і кого стосуватиметься.

Тетяна Трощинська: Скількох приблизно людей або родин може стосуватися закон?

Сергій Рябенко: Підрахунків, скільки людей було репресовано за часи комуністичного режиму в СРСР, із точністю до людини немає. Мова може йти про дві категорії осіб: про тих, які станом на сьогодні ще живі (це не дуже значна частина нашого суспільства); друга категорія – люди, які зазнали репресій у різних формах і яких зараз із нами вже немає. Звичайно, друга категорія буде значно більша. Але перед цією категорією це буде такий собі моральний обов’язок держави. Держава Україна, засудивши комуністичний режим і сказавши, що комуністичний режим був злочинний, нарешті сказала, що люди, які постраждали від цього режиму та від його репресій, із точки зору держави Україна не є злочинцями. Це певною мірою моральна сатисфакція і для нащадків цих людей, і для українського суспільства загалом – вони дізнаються правду, що ці люди не були злочинцями.

Василь Шандро: Це не новий закон?

Сергій Рябенко: Ні, не новий. Це закон Про внесення змін у існуючий закон Про реабілітацію жертв політичних репресій, який був прийнятий навесні 1991 року ще в часи існування СРСР. На той момент закон був достатньо прогресивний, дозволив реабілітувати велику кількість людей, які постраждали від комуністичного режиму. Але життя йшло вперед, а закон залишався таким, яким був ухвалений в 1991 році.

Поза його увагою залишилися дуже великі категорії людей, які зазнали репресій, але не могли бути реабілітованими. Філософія цього закону полягала в тому, що загалом комуністичний режим на той момент розглядався не як злочинний. Говорилося про те, що були окремі випадки політичних репресій, для певних категорій осіб потрібно відновити їхнє ім’я і сказати, що вони не злочинці, але це була достатньо невелика категорія людей.

Наприклад, категорія «особи, які боролися за незалежність України зі зброєю в руках» у принципі не могла бути реабілітована. Зміни, які ухвалила ВР, підписав президент і які набули чинності, усувають цю несправедливість: дають можливість реабілітувати цю достатньо велику категорію людей. Це лише одна з тих категорій, яка підпадає під дію нової редакції закону.

Коли почнуть розглядати конкретні справи конкретних людей, через певний період уже буде певна статистика й ми зможемо сказати: за діючим законом станом на таку-то дату було реабілітовано таку-то кількість людей. Тому статистика через певний період часу з’явиться і можна буде робити певні висновки щодо того, наскільки закон ефективно діє.

Василь Шандро: Що наявність цього закону означатиме для тих, хто зараз живий, окрім відновлення доброго імені?

Сергій Рябенко: Тут є дві складові. Наприклад, така особа звернеться до відповідної регіональної комісії, потім регіональна комісія передасть свої висновки до Національної комісії при Інституті. Держава зафіксує, що ця особа не є злочинцем – це одна складова. Друга складова, якщо мова йде про реабілітацію жертв комуністичних репресій, така особа матиме право на отримання певних пільг і виплат із боку держави. З набранням чинності змін до закону вони не змінюються (ті статті, які є в діючому законі, залишаться чинними). На жаль, цей соціальний пакет далекий від ідеального, але людина, яка певний період часу провела в таборах чи в ув’язненні, матиме право на грошову компенсацію, крім того, на певний соціальний пакет від держави. Якщо в цієї людини під час репресій було вилучено певне майно, воно збереглося, то це майно так само може бути повернуте. Якщо майно не збереглося чи не може бути повернуте в натурі, людина матиме право на отримання певної компенсації.

Тетяна Трощинська: Для цього потрібно буде оформлювати відповідний статус? Все робиться так, як традиційно, коли люди мають право на певні пільги?

Сергій Рябенко: Не зовсім так. Філософія закону змінилась. Коли ми працювали над змінами, намагалися зробити так, щоб від самої людини, яка постраждала від комуністичного режиму, вимагалося якомога менше якихось дій.

У нас первинною ланкою будуть комісії, які будуть створені при ОДА, далі – Національна комісія, яка ухвалюватиме рішення, буде створена при Інституті. Людині потрібно буде написати заяву довільної форми, вказати певні обставини, свої дані і направити до регіональної комісії. Регіональна комісія самостійно буде збирати матеріали, робити запити в відповідні архіви, отримувати документи, вивчати й давати свої пропозиції до Національної комісії разом із копіями документів.

Комісія не зв’язана лише матеріалами кримінальної справи. Якщо є інші докази, документи та навіть особи, які щось бачили, яким щось відомо про цю конкретну обставину, їх також можуть заслухати і далі в комплексі оцінити всі зібрані матеріали та ухвалювати рішення.

Василь Шандро: Чи родини репресованих можуть отримати пільги чи відшкодування?

Сергій Рябенко: Тут потрібно чітко розділяти дві категорії. З одного боку, мовою закону говоримо про власне жертв репресій – ті особи, які безпосередньо зазнали репресій із боку радянської тоталітарної машини.

З іншого боку, є достатньо велика категорія людей (члени родин репресованих, особи, які проживали з репресованою сім’єю, вели спільне господарство) щодо яких немає вироку в кримінальній справі чи рішення позасудового органу. Але ці особи через близькість до репресованої особи теж зазнали певних утисків і обмежень своїх прав. Тому ця категорія вперше фіксується в українському законодавстві як «особи, потерпілі від репресій комуністичного тоталітарного режиму». Ті ж комісії, які займатимуться реабілітацією, матимуть повноваження встановити факт, що якийсь член родини репресованої особи є потерпілим від репресій.

Щодо соціального пакету, на жаль, він не змінюється, як я вже говорив. Але ми розглядаємо це як перший крок: вперше в законодавстві з’являється ця категорія. Коли комісії почнуть працювати, буде певна статистика, можна буде говорити про внесення змін в інші законодавчі акти щодо соціальних виплат.

Окрім цього, за новим законом органи місцевого самоврядування отримали ще більше повноважень. Залежно від своїх місцевих бюджетів, не чекаючи рішення держави, вони можуть передбачити виплати для цієї категорії.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.