Як створювався Український кризовий медіа-центр та що змінилося за 5 років

— 5 березня — це наша річниця, коли ми запустили прес-центр. Він знаходився в готелі «Україна». Тоді це була наповнена сумом будівля, проходячи через лобі якої, я думаю, і ми як команда, і кожен спікер, який до нас тоді приходив, ще пам’ятали про трагедію і сум попередніх тижнів. У вікнах були дірки від куль, ще ніхто не проводив ніяких косметичних ремонтів. Усі спікери, ідучи до нас, мусили проходити через барикади. Передувало 5 березня 48 годин, швидких і насичений для людей, які 2 березня почали листуватися, скидати одне одному тексти.

Новопризначений міністр новопризначеного уряду Павло Шеремета після Майдану писав про те, що потрібно щось робити з комунікаціями. Ми листувалися з Іванною Климпуш-Цинцадзе, яка на той момент активно спілкувалася з колегами з Міністерства закордонних справ. В цей же день у нас була перша зустріч з Андрієм Дещицею, тоді міністр закордонних справ. В його офісі з Данилом Лубківським, з Іванкою, з моїми колегами ми зрозуміли, що треба спочатку не намагатися допомогти окремим міністерствам і відомствам, а зробити єдиний комунікаційний хаб.

2 березня відбулася ще одна зустріч, де стартувала думка про Український кризовий медіа-центр. За 48 годин ми законтактували всіх, кого можна було: ентузіастів, волонтерів, колег-комунікаторів, перекладачів. Фонд «Відродження» тоді допоміг мені з готелем «Україна, технікою. 5 березня ми вийшли в ефір на той момент, напевно, як єдиний прес-центр, який мав синхронний переклад англійською мовою усіх брифінгів.

Всю розмову слухайте у доданому звуковому файлі.