Як в Міністерстві охорони здоров’я укладали Національний перелік лікарських засобів?

У низки фахівців, медиків та в ЗМІ виникли запитання щодо його змісту.

Ми попросили розповісти про те, як створювався національний перелік лікарських засобів заступника голови експертного комітету з відбору та застосування основних лікарських засобів Олену Матвєєву.

Олена Матвєєва: Держава взяла на себе відповідальність в особі Міністерства охорони здоров’я забезпечити громадян тими ліками, якими вона реально може забезпечити. Відповідно був створений Національний перелік.

Існує так званий експертний комітет з відбору і застосування основних лікарських засобів. Нас станом на сьогодні 18 експертів. Звичайно, ми взяли за основу перелік ВОЗу основних лікарських засобів, які рекомендує Всесвітня організація охорони здоров’я. Розглядали ми цей документ і аналізували ми його з точку зору того, які захворювання в Україні є пріоритетними. Тому був створений так званий перелік пріоритетних захворювань і станів. Цей перелік включає три розділи.

Перший розділ – це захворювання і стани, які для України є пріоритетними. Але ми не зупинилися на цьому, ми також і зважили на те, що існують так звані соціальні гарантії, та орфанні захворювання – це захворювання, які зустрічаються дуже рідко.

Коли був створений цей перелік, ми переглянули його через ніби сито переліку ВОЗ. І звичайно, залишили  ті лікарські засоби, які відповідали тим пріоритетам, які були нами визначені.

Наталя Соколенко: На які хвороби передовсім страждають українці?

Олена Матвєєва: За тягарем хвороби були визначені такі хвороби, як хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, травми, отруєння, хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини, цироз, депресія та нервові розлади, інфекційні захворювання, захворювання органів чуття, цукровий діабет, хвороби органів дихання, хронічні захворювання нирок, хвороби шкіри, а також окремі стани, що виникають в пренатальному періоді. Це ті хвороби, які являють тягар хвороби для України.

Наталя Соколенко: І для лікування цих хвороб, згідно з рекомендаціями ВОЗ, ви обрали ліки?

Олена Матвєєва: Ні, ми не обирали ліки, ми створили український національний перелік, який включає в себе ті ліки, що є основними для лікування тих захворювань, про які я сказала.

Однак ми також включили до пріоритетних захворювань і станів ті, які мають соціальні гарантії. Наприклад, малярія. Вона не являє тягар хвороби для України, але наші миротворці, лікарі, науковці їздять в такі країни, де існує вірогідність отримати це захворювання, і вони повинні мати можливість лікуватися основними лікарськими засобами.

Наталя Соколенко: Як ви обирали лікарські засоби? Наскільки на вас впливала телевізійна реклама ліків чи становище на ринку певного виробника, чи те, що його власник, наприклад, народний депутат?

Олена Матвєєва: Цей перелік є дуже обмеженим. Це гостро обговорюється, але це потрібно прийняти як належне, виходячи із визначення, що ж  таке основні лікарські засоби. Основні лікарські засоби – це ті, які задовольняють пріоритетні потреби в галузі охорони здоров’я населення і являють собою обмежений асортимент. Вони є ретельно відібрані, на нашому сайті кожен пересічний громадянин може ознайомитися  з тими принципами, які були нами використані при відборі цих лікарських засобів.

 В основу відбору були покладені принципи медичних технологій. І вони в певній мірі відрізняються від позицій лікарів.

 Наталя Соколенко: Що це за принципи, які відрізняються від позиції лікарів?

Олена Матвєєва: Принципи оцінки медичних технологій базуються на врахуванні дуже багатьох складових перед прийняттям рішення. Це не тільки ефективність, безпека і якість, а також економічні складові, результати порівняння застосування цієї технології нового лікарського засобу із «золотими стандартами». Ця багатовекторність при проведенні оцінки – включити чи  не включити лікарський засіб до цього Нацперегляду значною мірою відрізняється навіть від концепції лікаря при проведенні процесу фармакотерапії.

В основу відбору були покладені принципи медичних технологій. І вони в певній мірі відрізняються від позицій лікарів. 

Наталя Соколенко: Лікар Ольга Голубовська, критикуючи цей перелік лікарських засобів, зауважила, що до цього переліку не були включені «інноваційні схеми лікуванні Гепатиту С». Що включено до цього переліку саме для лікування Гепатиту С?

Олена Матвєєва: Хочу наголосити, що схеми взагалі не включаються. Включають лікарські засоби з діючою речовиною. Ніякий лікарській засіб не включається за торговою назвою. Наприклад, ми знаємо анальгін, а діючою речовиною є метамізол натрію. Так от, включення лікарського засобу відбувається саме за діючою речовиною.

Стосовно Гепатиту С, нами була проаналізована можливість включення препарату софосбавір, і він був включений. Це новітній препарат, якщо говорити про лікування Гепатиту С. Можливо, є сенс зустрітися з лікарями, і ми зараз цим і займаємося, що зустрічаємося і спілкуємося для того, щоб пояснювати і розповідати  усім, хто зацікавлений, як далі буде відбуватися цей процес.  

Отже, спочатку в Національний перелік було включено 367 лікарських засобів за міжнародною діючою речовиною. Однак, ми не зупинилися на цьому і також проаналізували переліки лікарських засобів, які включені до державних програм та субвенцій на інгаляційні засоби для наркозу. Проаналізувавши всі ці лікарські засоби, ми рекомендували МОЗу розглянути можливість включити ще 28 міжнародних непатентованих назв.

Ми також рекомендували розглянути можливість  включити з оновленого переліку ВОЗ 18 діючих речовин. Крім того, ми проаналізували, що може бути реалізовано до включення в контексті надання екстреної невідкладної медичної допомоги. І рекомендували ще 14 діючих речовин. Таким чином, 367 було, а стало 427 діючих речовин.

Наталя Соколенко: Як бути лікарю, якщо він планує чимось лікувати, але цього препарату немає в переліку? Він може цим лікувати пацієнта чи це є порушенням закону? І що  робити пацієнту, якщо лікар пропонує те, чого немає в Національному переліку?

Олена Матвєєва: Згідно з законом України «Про лікарські засоби», в Україні може бути використаний препарат, який є зареєстрований. Тобто лікар і пацієнт можуть використовувати для лікування препарат, який зареєстрований в Україні. Про це свідчить його наявність в Державному реєстрі лікарських засобів.

Як же чинити закладам охорони здоров’я, якщо в Нацпереліку немає того чи іншого лікарського засобу, чи можна їх використовувати чи не можна? Можна, якщо залишаються кошти після задоволення потреби в ліках, які входять до Нацпереліку, можна закуповувати і інші лікарські засоби, але пріоритет надавати тим, які включені до медико-технологічних документів, і в першу чергу, до клінічних протоколів.   

Повну текстову версію можна прослухати у доданому звуковому файлі.