Гість — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко.
Анастасія Багаліка: Мабуть, варто почати з того, якими методами в Україні більшовики встановлювали свою владу?
Геннадій Єфіменко: 100 років тому радянська влада вже була встановлена, але змінювалася політика для того, щоби цю владу не втратити.
Встановлювалась вона раніше, починаючи з кінця 1917 року, і, окрім економічних важелів, важливе значення мав національний фактор. Більшовики постійно турбувалися, як так зробити, щоб Україна, з одного боку, не була «Україною» в національно-культурному сенсі цього поняття, а з іншого боку, щоб територія України реально була в складі Росії, підпорядкована більшовикам.
На тлі таких вагань у 1917-1920 роках багато в чому вони визначили курс стосовно України в національній політиці, ставлення до України як до окремого цілого, як до окремої держави. Навіть ставлення до української мови та культури протягом цих років зазнало вагомих змін. І лише наприкінці 1919 року українську мову нарешті визнали як окрему і рівноправну з російською, і навіть почали певно мірою сприяти її розвитку.
Анастасія Багаліка: А чи можна сказати, що 1921 рік для радянських діячів уже був мирним роком і вони починали думати про економіку, побут, а не тільки про завоювання територій?
Геннадій Єфіменко: Про завоювання територій, звичайно, вже не думали, бо завершився період зовнішніх воєн. Але мирним цей період також не можна назвати, бо ще тривало чимало повстань. Власне кажучи, задля того, щоб повстання знищити, і було введено Нову економічну політику (НЕП) наприкінці березня 1921 року.
Щоб зрозуміти, що таке НЕП, варто зрозуміти, яким був комунізм перед ним. У нас в підручниках говориться про так званий «воєнний комунізм», немов усі жорсткі заходи радянської влади, ключовими серед яких була заборона торгівлі, і, відповідно, зосередження усіх функцій по розподілу продуктів у руках держави, часто говорять, що це було викликано суто війною. Тоді як насправді було навпаки: значною мірою, навіть війна, яка тривала на території України та Росії, була викликана саме тими комуністичними рішеннями.
Це було комуністичне будівництво, яке згодом Ленін (для того, щоб пояснити своїм же відмову від комуністичних заходів) назвав «воєнним комунізмом».
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS