З нами в студії Суддя Конституційного суду у відставці Віктор Шишкін.
Дмитро Тузов: Сьогодні я побачив, що Дмитро Гнап, журналіст-розслідувач в минулому, написав, що “Тигран Енгибарян збив насмерть на пішохідному переході 17 річного харків’янина Володимира Виношкина і зник з місця ДТП. Тиграну загрожувало 8 років в’язниці, прокурори просили 5 років, суд першої інстанції в квітні дав 3 роки тюрми, а адвокати Тиграна подали апеляцію і сьогодні Харківський апеляційний суд звільнив Тиграна Енгибаряна з-під варти, присудивши йому 3 роки умовно. Будьте обережні на вулицях – Тигран та його колеги мажори знають, що суд і прокуратура не відберуть їхнє священне право давити нас своїми авто безкарно”. Наступне повідомлення, яке мене теж схвилювало, опублікував Роман Маселко, член Громадської ради доброчесності, адвокат, член Родин героїв Небесної сотні, він написав, що “24 квітня суддя Апеляційного суду Черкаської області Пономаренко визнаний доброчесним вищою кваліфікаційною комісією суддів і підтвердив здатність здійснювати правосуддя з високим балом. А 27 серпня цього року затриманий на хабарі НАБУ”. Ця історія примушує нас знову повертатися до реформи суддівської гілки влади. Де ми пробуксовуємо? Що ми не врахували, як ви вважаєте?
Свобода правосуддя в США почалась не з права і не з суда, а з кольта
Віктор Шишкін: Якщо загально відповідати на ваше запитання, то з кожним тижнем, з кожним місяцем, мені все важче відповідати на ваше запитання тому, що я не бачу реальної судової реформи. Найголовніше – реформи суддівського корпусу. Коли ми говоримо про суддівську реформу, ми забуваємо, що вона має складатись із трьох рівнів, як і організація судової системи, тобто є суди, їхня ієрархія, розподіл по горизонталі, по галузям. Процесуальна складова, тобто наскільки процес урегульований, наскільки законодавчий. Третя складова – це сам суддівський корпус, тобто ті, хто здійснює правосуддя. Що стосується першого прикладу, я б не був таким однозначним, бо ми не знаємо, які матеріали були у судa, який прийняв таке рішення. Я ще раз повторю, якщо дійсно є проблема пов’язана зі здоров’ям, то в будь-якій системі застосовувались певні гуманістичні заходи, в тому числі зміна покарання на умовне. Сьогодні можна підозрювати все, що завгодно: хабарницьку складову, але може бути і позитивна складова – ми не знаєм. Що стосується другого вашого прикладу, це те, що я сказав на самому початку: мене більше за все хвилює не лише підготовка, а і відбір суддівського корпусу. Дуже високий бал може бути і в чесної людини, і в падлюки. Тому, коли бал є основою того, щоб особа стала суддею – для мене це ніщо.
Дмитро Тузов: Ви згадали американський досвід, згадали федерального суддю Богдана Футея, навели приклад, що в США створена система, яка сама зацікавлена самоочищуватися. У нас же теж ці органи самоуправління в суддівській владі існують: з’їзд суддів, Вища кваліфікаційна комісія, Вища рада правосуддя. Чому у нас не запрацювали ці механізми? Щоб проаналізувати, де ми помилилися, щоб виправити це.
Віктор Шишкін: Розумієте, дуже важко відповідати на це запитання. Сьогодні на одному громадському майданчику, зустрічались ГО говорили про суспільний договір, який зараз ініціюється, говорили про нову Конституцію, про громадянське суспільство. На все це я відповів, що свобода правосуддя в США почалась не з права і не з суда, а з кольта.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.