Як жінки-поліцейські боротимуться із домашнім насильством

Ірина Славінська: Що це за нові підрозділи поліції?

Анастасія Дєєва: Це не зовсім підрозділ на даному етапі. Тому що зараз ми знаходимось на першій ланці і лише починаємо розробляти проект мережі жінок-поліцейських по протидії домашньому насильству.

Ірина Славінська: Тобто станом на зараз немає групи жінок-поліцейських, які можуть виїжджати у випадку домашнього насилля?

Анастасія Дєєва: Зараз на домашнє насильство реагують і патрульні поліцейські, і дільничні. Але ми бачимо, що є велика потреба у вдосконаленні інструменту по протидії домашньому насильству. Тому що звернень досить багато. Але іншою проблемою є ще психологічний фактор того, що насправді постраждалі не звертаються до правоохоронців на пряму. Інколи вони телефонують на гарячу лінію, а інколи тримають це у собі, у своїй сім’ї і не знають як із цим справитися.

Ірина Славінська: А скільки взагалі є звернень по домашньому насиллю?

Анастасія Дєєва: Приблизно 116 тисяч звернень за 2016 рік. І близько 30 тисяч на гарячу лінію за 2016 рік.

Лариса Денисенко: Якщо люди дізнаються, що на виклики будуть приїжджати спеціально навчені групи жінок, то чи виправить це ситуацію стосовно довіри?

Анастасія Дєєва: Коли ми кажемо про підготовку кадрів, це надзвичайно важливо, тому що нам потрібно дати професійні навички, потрібно дати інструмент для співробітників, щоб вони знали як виявляти і реагувати на випадки домашнього насильства. Але тут важливим компонентом є міжвідомча координація. Тому що питання домашнього насилля – це не лише питання правоохоронної системи. Це також підняття свідомості громадян і культурний аспект.

Ірина Славінська: Давайте все-таки про підрозділ договоримо. Ви говорите, що мережа та мобільні групи зараз у процесі створення. Чи є якийсь алгоритм, як це відбуватиметься? Звідки залучатимуться поліцейські, які будуть у цій мережі працювати?

Анастасія Дєєва: Це будуть працівниці жінки-поліцейські із різних підрозділів Національної поліції: патрульна поліція, дільничні, ювенальна превенція, слідчі, кримінальний блок — всі вони будуть частиною мережі. Так ми зможемо правильно та дієво реагувати на виклики. Для цього ми вивчали канадську модель.

Ми на рівні Міністерства імплементуємо резолюцію 1325 «Жінки, мир, безпека». Була створена робоча група і одним із блоків є пілотний проект створення мережі груп жіночих-поліцейських.

Ми поки зосередилися на жінках із трьох причин. По-перше, багатьма соціологічними опитуваннями доведено, що жінка частіше має емпатичність (здатність до співпереживання, — ред.) і знає як психологічно правильно підійти постраждалих. По-друге, ми хотіли б, щоб цей проект допоміг жінкам зрозуміти, що вони мають майбутнє у поліції, що вони можуть розвиватися і кар’єрно зростати в структурі Національної поліції України.

Ірина Славінська: Припустімо, що телефонує жертва домашнього насильства за номером 102 і говорить про те, що її б’є чоловік. Що далі відбувається із цим викликом?

Анастасія Дєєва: Чіткі алгоритми ми представимо уже на офіційній презентації у середині або в кінці березня. Я розповім як це функціонує у багатьох країнах світу. Коли надходить виклик, то виїжджає патрульна поліція, чи дільничний, і якщо вони дійсно встановлюють, що це прецедент домашнього насильства, то одразу ж викликають підрозділ по превенції домашнього насильства.     

Лариса Денисенко: Чим вони у той час займаються?

Анастасія Дєєва: Випадків є дуже багато, до того ж ми повинні не забувати про профілактичну роботу. Тому що є робота по взаємодії з громадянами про підвищення свідомості, робота з дітьми. У нас є шкільні офіцери поліції, які спілкуються із дітьми стосовно того, як себе захистити і як поводитися у таких ситуаціях. Тому за  останні два роки дуже піднявся відсоток викликів саме дітей. Вони телефонують і роблять оповіщення про прецедент домашнього насильства

Ірина Славінська: З чим це може бути пов’язано?

Анастасія Дєєва: Я більше ніж впевнена, що профілактична робота дійсно діє. Інколи дитину б’ють у сім’ї, але вона не розуміє, що це не нормально. Саме шкільні офіцери поліції, психологи і дуже багато громадських організацій займаються тим, що розповідають, що такого не має бути, і якщо із дитиною таке сталося, то вона може подзвонити на певний номер. Якщо говорити дуже спрощено, то із домашнім насильством так само.  

Ірина Славінська: Якщо йдеться про мережу спеціально навчених поліцейських, то яким чином конкретний працівник отримуватиме підтвердження від патрульних, що йому потрібно виїхати на виклик?

Анастасія Дєєва: Зараз ми ще розробляємо цей алгоритм і на презентації його покажемо. Зараз ми у процесі закріплення і моделі, і процедур.

Тут головне не тільки взаємодія самих підрозділів, але й цієї мережі жінок-поліцейських з соціальними службами, психологічними службами, профільними організаціями, які можуть надати допомогу. Тому що ми знаємо, що інколи постраждалі мають знаходитися не лише у захисті, але й проходити певну реабілітацію.