фото onet.pl
Артем Афян, адвокат, керуючий партнер юридичної компанії «Юскутум», який представляє інтереси порталу ex.ua розповів про те, як було прийнято рішення про закриття сайту, а експерт з кіберзлочинності, голова ГО «Ісака Київ» Гліб Пахаренко розказав про тонкощі піратської галузі і ризики використання піратського контенту.
Тетяна Трощинська: Як виглядає ситуація із закриттям порталу ex.ua з вашого боку?
Артем Афян: Ситуація розвивалася доволі передбачувано. Щоб уникнути силового закриття ресурсу, було прийняте рішення про припинення роботи. Силове закриття поставило б під загрозу особисті файли користувачів, як це було у 2012 році, та підвищило б протестні настрої у суспільстві, що зараз найменше потрібно країні.
Ірина Славінська: Як вдалося вирішити ситуацію у 2012 році?
Артем Афян: Тоді була федеральна справа, у рамках якої вилучили серверне обладнання. Але потім виявилося, що заява про злочин надумана, було заблоковано домен, але неправомірно, і вилучення обладнання було неправомірне.
Закриття ресурсу не тільки не допомогло боротьбі з піратством, але й зашкодило популяризації легального контенту: правовласники зайвий раз показали себе достатньо агресивно.
Тетяна Трощинська: Які сигнали говорять про ймовірне силове закриття порталу?
Артем Афян: Листів-попереджень чи інших офіційних документів не було. Це закриття слід сприймати не як спробу ухилитися від конкретних дій, а як аналіз ситуації.
У той момент розглядався законопроект, що передбачав процедуру блокування сайтів, вразливу до зловживань, і були заяви. Це дозволяло спрогнозувати ситуацію до нового року.
Сайт був би закритий, ймовірно, через вилучення серверів і блокування.
Гліб Пахаренко: Тут є кілька аспектів. Соціальний: сховища контенту регулярно закривають, і це призводить до невдоволення користувачів.
Коли закрили ресурс PornoLab — він переїхав в іншу країну — була DDoS-атака на сайт тодішньої міліції. МВС вилучило сайт-сховище найстаріших комп’ютерних вірусів. Для експертів це було як спалення Александрійської бібліотеки, хоча ці віруси і справді могли комусь зашкодити.
Щодо економічного аспекту — великі телегрупи виходять в Інтернет, роблять онлайн-кінотеатри. Вони зацікавлені, щоб гроші з реклами чи підписки залишалися там.
Кіберполіція опрацювала запит Американської асоціації правовласників. А власники, мабуть, не змогли нічого протиставити і тому вирішили піти.
І є ще технічний бік. Провайдери постійно просять у поліції, щоб вони не вилучали сервери, а знімали оперативну пам’ять, жорсткі диски і проводили розслідування.
Ірина Славінська: Що могло б загрожувати не закритому ex.ua?
Гліб Пахаренко: Могло б бути вилучення обладнання, притягнення до відповідальності персоналу, що адміністрував це обладнання, і, можливо, це створило б загрози для власників і бенефеціарів сервісу
Тетяна Трощинська: Чи можна, закрившись самому, створити альтернативний портал з аналогічним контентом?
Гліб Пахаренко: Зазвичай такі провайдери мають запасні сервери, географічно розміщені у різних країнах, у яких є користувачі. Тому міняється бренд. Можна виходити на ринок із повним набором сервісів або вузьким.
У Росії є приклади, коли закривалися файлообмінники, і вони стали доступними через віртуальні мережі — це способи виходу в Інтернет, які обходять фільтри від провайдерів.
Ірина Славінська: Як працює економіка «піратської» галузі?
Гліб Пахаренко: Крім відеоконтенту, є ще програмний контент. У відео це реклама — кожен показ коштує грошей, кожен клік — ще більше. Крім того, це можуть бути приховані лайки: є хакерські технології, які дозволяють лайкати сторінку при кліканні на кнопку, якщо ви залогінені, наприклад, у Фейсбук.
Інша тема — піратське програмне забезпечення: із ним на ваш комп’ютер ставиться вірус, і ваш комп’ютер використовується.
Ірина Славінська: Поширеним є і піратське скачування книжок: обсяг проданих електронних копій бестселерів може сягати 10 примірників на рік.
Гліб Пахаренко: У Китаї, наприклад, немає такого поняття як авторське право на програмне забезпечення. Можна вільно використовувати піратське забезпечення.
Коли Колумб відкривав Америку, він, мабуть, порушив права індіанців. Право пов’язано з певним історичним етапом і групою людей, якій це право вигідно. Потім воно переглядається, якщо є історичний потенціал.
Тетяна Трощинська: Наскільки Україна лояльна до піратського контенту? Чи варто говорити про те, що авторське право має бути забезпечене?
Гліб Пахаренко: Коли дитина знайшла чужий м’ячик, вона ним грається, а коли ми його забираємо — плаче. Шкода і дитини, і власника м’ячика. Тут та сама ситуація.
Тетяна Трощинська: Чи довго зміг би протриматися подібний файлообмінник в Америці?
Гліб Пахаренко: Америка переслідує їх на міжнародному рівні. Тому не дуже довго, і потім цих людей чекало б довічне ув’язнення.
Ірина Славінська: Наскільки піратський контент пов’язаний з кіберзлочинністю — зламом особистих даних, крадіжок тощо?
Гліб Пахаренко: Це залежить від ресурсу. Якщо він дуже популярний і заробляє на рекламі, йому невигідно використовувати зовсім «чорні» техніки і використовувати віруси на комп’ютер користувача. А є ресурси, що спеціально для цього створюються.
Є велика проблема приватності — коли ми ставимо мобільний додаток, він може скачувати наш перелік контактів, отримати доступ до фото.