Яку музику грали і що співали у добу Івана Мазепи?

Про музичну культуру того періоду розповів Костянтин Чеченя, музикант-поліінструменталіст, дослідник давньої музики, професор, завідувач кафедри інструментального та оркестрового виконавства Інституту мистецтв НПУ ім. Драгоманова, керівник Ансамблю давньої музики.

Василь Шандро: Феофан Прокопович, якого ми знаємо, як богослова, писав музику?

Костянтин Чеченя: Писав музику, вірші. Був покровителем школи, де окрім вокалу, навчали інструментальній музиці. Кожен з українських вокальних композиторів доби бароко цілком ймовірно міг володіти грою на органі.

Тетяна Трощинська: Написання музики було загальною ознакою доби для освіченої людини?

Костянтин Чеченя: Цілком реально. Адже такі освічені богослови, як Дмитро Ростовський (Данило Туптало), Тимофій Щербацький були чудовими композиторами. Сюди ж можна віднести Григорія Сковороду, Лазаря Барановича.

Складно сказати, хто з відомих філософів, богословів не писав музику або поезію.

Василь Шандро: Коли говоримо про музику бароко, то які часові межі маємо на увазі?

Костянтин Чеченя: Не можна сказати, що бароко почалося з початком XVII ст і закінчилося у XVIII ст, коли почалась епоха класицизму. Ні, це не так точно, адже воно перетікало і поєднувалося з ритмами музики інших періодів. Модальна гармонія, розкута форма, імпровізаційна стихія – усе це риси музики бароко.

Для мене бароко, це приблизно з кінця XVI до середини XVIII ст..

Василь Шандро: Хто виконував чи міг виконувати цю музику?

Костянтин Чеченя: Освічені люди, міщани, козацька старшина, гетьмани. Для прикладу, Іван Мазепа грав на басовій лютні, Богдан Хмельницький – на звичайній лютні. В інструментальній музиці тоді яскраво відтворювали свою самобутність, але у вокальній національні риси прослідковувалися ще більше. 

Як таких традиційних сполучень музичних інструментів не існувало, це, швидше, були химерні поєднання

Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.