Ми поговорили про це з координаторкою програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду імені Генріха Бьоля в Україні Оксаною Алієвою.
Оксана Алієва: Восени минулого року, коли Міністерство енергетики і Міністерство довкілля об’єднали, частина громадських організацій досить скептично прийняла цю позицію тодішнього уряду Гончарука. Але була частина, зокрема і з партнерів нашого фонду, які в підсумку підтримали ідею об’єднання, давши шанс на існування такої конфігурації, особливо в стосунку вирішення питання зміни клімату. Адже на тодішній час був очевидний конфлікт між різними відомствами, і очікувати якогось поступу вирішення питання викидів парникових газів було важко, тому що центральні органи виконавчої влади ніколи не могли знайти порозуміння у цьому питанні.
Варто зазначити, що певний поступ у цьому напряму був за об’єднаних міністерств із Олексієм Оржелем на чолі. Була, принаймні, розроблена концепція зеленого енергетичного переходу в Україні, і це був великий крок, який окреслював вектор розвитку України в напрямку низько-вуглецевого розвитку.
Але навіть разом з тим вже було помітно, що частина напрямків саме довкільних в роботі об’єднаного міністерства провисає. Це стосувалося питань природно-заповідного фонду, питань лісового фонду, водного господарства, забруднення водних ресурсів. Тобто було помітно, що енергетичні питання все ж таки пріоритезуються в міністерстві більше, ніж питання довкільні. Особливо це стало помітно зі зміною уряду, зі зміною очільниці міністерства. Ми бачимо, що питання довкілля зараз в уряді взагалі не на порядку денному. Тому, коли міністерство було вирішено роз’єднати, це дає трохи шансу на те, що екологічна політика в країні все ж таки відродиться. Але є кілька але.
Перше – коли міністерства об’єднувалися, було ліквідоване міністерство енергетики і приєднане до міністерства довкілля. Зараз – все навпаки. Ми бачимо, що правонаступником об’єднаного міністерства стало Міністерство енергетики, а Міністерство охорони довкілля має бути створене з нуля. Процедура створення з нуля нового міністерства є болісною інституційно і доволі тривалою в часі. Крім того, прем’єр Шмигаль чітко заявив, що питання енергетики є більш пріоритетними і в енергетиці в нас немає часу чекати, а в довкіллі можна ще почекати. І це великий ризик, якщо зараз створення нового міністерства буде затягнуте в часі.
Друге – ми за часи незалежності України не мали профільного міністра охорони довкілля, який мав би необхідну освіту за фахом, досвіду екологічного менеджменту, і це ми спостерігаємо знову.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
0