Є ризик втратити попередні здобутки у сфері люстрації, — Олександра Дрік

Дмитро Тузов: У Мін’юсті не змогли призначити керівника департаменту люстрації вже вдруге.

Олександра Дрік: Так, це друга спроба. Усі проблеми почалися з моменту, коли не призначили навіть в. о. керівника департаменту після того, як Козаченко пішла з посади.

Тоді колектив підтримав кандидатуру Анни Калинчук. Вона працювала вже два роки у департаменті, її рекомендувала Козаченко. Тоді Міністр публічно пообіцяв, що її призначать в. о. керівника департаменту до моменту обрання нового керівника. Так не відбулося. Ганна Онищенко, зараз вже держсекретар Мінюсту, просто відмовилася призначати її.

Зараз це приводить до того, що департамент не має директора. Нас виселили із приміщення. Немає налаштованої роботу, немає підбору працівників на місцях. Є перспектива і ризики втратити і ті здобутки, які вже були. Зараз ми граємося у відкриті конкурси, які не призводять ні до чого.

Ключова функція департаменту – це захист люстрації в судах. Фактично кожен другий люстрований оскаржує люстрацію в суді. Поки немає налагодженої роботи із новим керівником, то ризик підвищується кожного дня.

Я б хотіла, щоб керівництво з’явилося швидше. Я розумію, що наші проблеми через те, що хтось проявив ініціативу і не призначив керівника департаменту ще чотири місяці тому.

Євген Павлюковський: А що із тими справами, які зараз розглядаються у судах?

Олександра Дрік: Ні, ніхто не говорить, що є бездіяльність департаменту. Там залишаються працівники. Вони продовжують захищати люстрацію у судах, так, як і раніше. Втім, відсутність керівника відчутна. Зараз не вистачає кадрового складу. Відтак, ми ризикуємо отримати провалені справи. І це вина не тих, хто працює, а вина відсутності керівництва.

Близько 50 справ веде наш департамент. Кожна справа – це низка засідань, великі масиви даних. Нам потрібні людські ресурси, щоб працювати. Тільки так ми зможемо забезпечити виконання закону. Люстрація – це не звільнення, а заборона повертатися на керівні державні посади. Серед чинного складу парламенту є 21 депутат, по відношенню до яких застосовується  люстраційна заборона. Тобто, доку діє закон вони не можуть претендувати на посади міністрів, прокурорів тощо.

Щоб контролювати цей процес і щоб вони не повертались на посади через суди необхідний департамент.

 Дмитро Тузов: А що відбувається із суддями, які повертають на керівні посади люстрованих? Люстрація не торкнулася їх?

Олександра Дрік: Департамент зробив багато у цьому аспекті. Є два люстрацій них закони, які стосуються суддів. Перший – про відновлення довіри до судової влади, другий – про очищення влади. Згідно із першим законом, під ці заборони підпадають судді, які виносили не правомірні рішення проти учасників Євромайдану, Автомайдану.

Свого часу департамент передав матеріал до Мін’юсту та Вищої ради правосуддя, щоб були прийняті відповідні рішення. Близько 30 суддів вже звільнені. Матеріали по ще кільком суддям вже передані.

Цей процес саботується. Суддівська гілка влади знаходиться в руках обмеженого кола людей. Судова реформа передбачає, що контролювати судову гілку буде президент і АП. Це призводить до того, що ми постійно отримуємо компроміси, які призводять до відсутності ефекту реформи.

Дмитро Тузов: Президент більше не призначає суддів?    

Олександра Дрік: У перехідних положеннях сказано, що протягом двох років президент зберігає за собою право і можливість впливати на призначення суддів. Цього ніхто не відміняв. Ми говоримо про те, що дуже багато можливостей, щоб впливати на кадровий склад суддівської гілки, сконцентровані у руках президента і АП. Це призводить до того, що поряд із саботажем антикорупційної реформи ми маємо неспроможну чинити правосуддя судову гілку влади. Ніхто із корупціонерів досі не покараний.

Ніхто не покараний, бо правоохоронна і судова система знаходиться під контролем людей, які не хочуть нікого карати.

Євген Павлюковський: Близько 20-ти депутатів можуть підпадати під дію законів про очищення влади. Чи ви не пов’язуєте це з тим, що досі департамент не має керівника.

Олександра Дрік: Люстраційний закон має дві ключові мети. Перше – заборонити високопосадовцям часів Януковича повертатися на керівні посади. Таких осіб кілька тисяч. Поки діє закон ця заборона має зберігатися. Нам треба постійно контролювати, бо президент, міністр МВС порушує, Генпрокурор.

Вони не звільняють конкретних посадовців, до яких мають бути застосовані люстраційні заборони. Досі не звільнили голову Кіровоградської ОДА Сергія Кузьменка при тому, що є відповідь із АП, що він підпадає під заборони, документи на підписі у президента, але  президент не підписує.

Так само із ГПУ. Низка посадовці оскаржують через суд люстрацію. Інших переводять подалі. ГПУ отримуючи рішення суду про те, що до посадовця не повинні бути застосовані люстрацій ні заборони не оскаржувало такі рішення. Вони приймали їх на роботу.

Волендюк, особа, яку суд вивід з-під люстрації, досі ніхто не звільнив, ніхто не оскаржує відміну його люстрації.Максим Мельниченко, людина, яка була звільнена, відповідно до закону про очищення влади, була внесена в офіційний реєстр Мін’юсту, потім оскаржила своє звільнення. Його призначили у той відділ, де раніше працювали Касько і Сакварелідзе. Тобто, у ту структуру, яка має розслідувати корупцію у середині ГПУ.

Дмитро Тузов: Ви стали членом громадської ради при НАЗК. Перевірка електронних декларацій вже почались?

Олександра Дрік: Нещодавно я писала, що на систему е-декларування готується атака. Вона виглядатиме так: систему намагатимуться технічно повалити. Технічно на систему має вплив Держспецзв’язок і його структури. Вони заявляють, що з системою неможливо працювати.

Коли систему віддали на відпрацювання саме Держспецзв’язку, тоді президент заявив, що «система кардинально перероблена. Все працюватиме». Зараз Держспецзв’язок каже, що система настільки погана, що ледве витримає обіг декларацій до першого квітня.

Автоматизована система перевірки декларацій потребує створення нової системи. То, хто кому брехав? На якому етапі відбувалося створення цих технічних проблем, через які система під загрозою.