Російський мультфільм "Маша и медведь"
Альона Нестеренко: Давай розпочнемо прикладів російських мультфільмів для дітей та підлітків, які є пропагандистськими. Чому ти вважаєш, що вони пропагандистські, і що саме там просуває ворог?
Олена Чуранова: Можна в принципі будь-який російський контент взяти і знайти там щось, так як це російський контент, і він відповідно просуває російські наративи, російські цінності. Але от хочу підхопити тебе. Ти почала про «Трьох богатирів», і насправді вже 15 мультфільмів було випущено. 15 мультфільмів, і я передивилася останній, який вийшов в кінці 2025-го року. До Нового року вони його випустили.
Звісно, оці всі наративи про те, що «Київ — русскій город», ці богатирі – вони русскі. «Ну, русскі – то русскі, але вони російські». Звісно, ці всі 15 мультфільмів працюють на те, щоб у дітей формувати оцю картину, що Київ — це не інша країна. Це частина їх «русского мира». І так само вся ця історія — «це їхня історія», а не історія України.
І от, власне, просто опускаючи навіть всі ці історичні речі, які вони викривляють, можна просто навіть поговорити про ці цінності в цьому останньому мультику.
Тому що там показується, як у кожного з цих богатирів є дружина, і вони всі вагітні водночас. Тобто вони всі вагітні, вони очікують на дитину. Богатирі кудись їдуть, звісно, «рятувати «Київську Русь», а жінки мають лишатися вдома, тому що «чоловіки там самі розберуться, а жінка має думати про дітей, народжувати».
І тут просто що ми бачимо? Теж крім цієї всієї пропаганди, яку ми бачимо в інших мультиках, тут ще є оці всі цінності, які насправді Росія намагається нав’язати своїй аудиторії про те, що «треба народжувати, треба більше людей, демографічна криза».
Знову ж таки, оце місце чоловіка і місце жінки чітко окреслюється. Тому так, тут дуже багато різних речей, і нам треба думати, чи хочемо ми себе асоціювати і взагалі пов’язувати, і дивитися цей контент, і показувати його своїм дітям, чи ні.
А якщо говорити загалом про такий популярніший контент пропагандистський, який, на жаль, досі дивляться українські діти, і дивляться це через різні і стримінгові платформи, і через YouTube та інші додатки, то тут, звісно, «Маша і медведь»… Крім того, що це мультик, який популярний серед українців, він популярний по всьому світу, і де б я не подорожувала, і, наприклад, намагаюся дітям якісь сувеніри привезти, і ходжу в місцеві іграшкові магазини, практично всюди в європейських магазинах є «Маша і ведмідь» в різних форматах, і м’які іграшки, і якісь ігри.
Тому це великий бізнес, і бізнес просування саме цих російських наративів про «доброго, спокійного ведмідя, який всіх рятує і всім допомагає», і «Маші, яка може робити все, що завгодно, і капризувати, заходити на чужу територію, і залишатися там». І мені, до речі, коли моніторила російські медіа, і впало в око просто прекрасна цитата, в «Комсомольській правді» вони описували цей успіх «Маши і медведя», чому це такий класний кейс, і вони просто пишуть, що, «бачите, по всьому світу купили ось таку кількість автоматів Калашникова, але 90 країн закупили автомати Калашникова, а 120 країн закупили «Машу і медведя».
І це самі російські медіа порівнюють мультик з автоматом Калашникова. Тому тут навіть нічого не треба пояснювати, доводити, як самі росіяни бачать мету цього всього контенту. Так, звісно, це і робота зі своїми дітьми, але також це і робота з нашими дітьми, щоб наші діти перебували в цьому спільному культурному просторі з російськими дітьми, і щоб бачили ці «цінності», і вважали, що вони є нормальними.
Альона Нестеренко: У продовження того, що ти сказала, я вчора для себе відкрила одне з прізвищ. Це такий собі Андрій Добрунов. Ти колись чула про такого? А я тобі розкажу, чим він пов’язаний із «Машею і медведем».
Словом, цей Андрій Добрунов є російським продюсером, сценаристом і художником-ілюстратором. І свого часу він зробив мультфільм, який називався «Князь Владимир», і це так само пропагандистський мультик.
Я про нього згадала, тому що я його в дитинстві дивилася, але оскільки я росла у дуже такій свідомій проукраїнській родині, мені швидко батьки пояснили, що отут перебріхано, отут так само Київська Русь нібито отожнюється з Росією, що не є таким.
Але при першому перегляді, оскільки я була маленькою, там пісні мені сподобалися. Лише зараз я згадую і розумію цей весь жах, коли там цього Князя Володимира озвучує пропагандист-актор, навіть не повертається язик сказати, Сергій Безруков. А продюсером цього всього і автором цього мультфільму є Андрій Добрунов.
І він так само є продюсером «Маши и медведя», і дві нагороди, які він в Росії отримав, це власне за оцього «Князя Владимира» і за «Машу и медведя». Тобто це все дуже пов’язано.
Олена Чуранова: Насправді, абсолютно, це треба завжди пам’ятати, тому що є такі думки, що це просто все мультик і нічого страшного в них немає. «Маша и медведь», «Фиксики», «Простоквашино» — не впевнена, але вони перекладаються українською. І якщо там хтось каже, що не треба російськомовний продукт дивитися, то, будь ласка, російський продукт вже і українською мовою виходить.
Але треба завжди пам’ятати, хто їх фінансує. І навіть такі компанії, як «Маша и медведь» — це вже окремий бізнес, все одно, так чи інакше, вони всі мають певний вплив від російської влади. «Фиксики», «Смешарики» отримують держдопомогу.
Ми можемо просто на початку дивитися, там в титрах завжди з’являється, за підтримки Міністерства культури, за підтримки Фонда кіно. Знову ж таки, в Росії є «Інститут розвитку інтернету», який безпосередньо займається вкладанням мільярдів рублів саме в відеоконтент. І вони займаються різними створеннями, як відвертих пропагандистських фільмів про так зване «СВО», так і допомогою різним оцим мультикам.
Альона Нестеренко: Одразу для нашої аудиторії таке певне риторичне питання, чи стала би Росія, країна, яка всі зусилля зараз витрачає на війну, фінансувати все це, якби це було неважливим для такої м’якої сили і повзучої окупації. Звісно, що ні.
Олена Чуранова: І навіть не просто фінансувати, а останні роки значно збільшувати бюджети на цей «Інститут розвитку інтернету», на створення цього всього продукту. Реально вони вкладають дуже великі гроші, зважаючи на ситуацію у російській економіці, враховуючи, що їм теж потрібно для ведення всієї цієї агресивної війни і для того, щоб зараз обстрілювати Київ.
Вони все одно певну частину грошей вкладають, в тому числі, щоб робити ці мультики.
Альона Нестеренко: Ну і з посиленням бойових дій із повномасштабним вторгненням вони так само стали більше фінансувати і цю сферу. Зокрема, ти вже згадала про «Простоквашино». Його українською не озвучують, бо вже це буде дивним.
Але згадаю, що не так давно в одній із серії про «Простоквашино», — а вони реінкарнували цю історію, але зробили її значно гірше, менш якісною, зробили серіал, мультсеріал. І тут насправді про якість можна говорити від самого початку, що у героя цього дяді Федора з’являється маленька сестричка, і її звати Віра Павлівна. Я нагадаю для нашої аудиторії, що батька цього всього сімейства звати Дмитро.
Тобто якось щось не дуже по-скрєпному виходить, але самі творці цієї історії, вони вже зізналися, що ми просто не подумали. Як на мене, це про якість щось та говорить, але ще більш показовим прикладом є те, що в одній із серій у «Простоквашино» з’являється Путін. Намалювали його там під два метри, він там вище або на рівні з іншими героями.
Тобто все як завжди. І там по сюжету показують оці герої кіт і Шарік, що от який молодець, нібито російський диктатор, що він «у прямому ефірі начебто записує оце привітальне звернення».
«Коли ми говоримо про мультфільми для дітей, то ми маємо пам’ятати, що мозок дитини дуже швидко розвивається. Тобто так, як він розвивається в дошкільному віці і раніше, він не розвивається більше ніколи.
І всю інформацію, яку сприймає дитина в цей час, вона, власне, якось опрацьовує. І ми знаємо, що, наприклад, базові цінності дитини формуються до п’яти років. І це дуже важливо.
Наприклад, що висить у нас на стінах, як ми спілкуємося із нашою дитиною, які наративи вона сприймає, який контент вона споживає, чи це є контент відповідний до її віку. І якщо ми говоримо про російські мультфільми, то, власне, яка ідеологія туди закладена? І очевидно, що російські мультфільми створені для того, щоб виховувати малесеньких росіян. Бачимо ці наративи, де є безкарність, де є вседозволеність, де є постійне випробовування меж і за це немає ніякої відповідальності.
І діти це зчитують як нормальну поведінку і повторюють. Це дуже залежить. Якщо ми говоримо про дорослого, який прищіплює дитині якісь цінності, займається вихованням, тобто веде її у зростанні, то, на мою думку, має бути якась послідовна позиція.
Якщо є позиція, що Росія — наш ворог, і ми з нею воюємо, але паралельно ми дивимося російські мультики, то чи це не формує подвійні стандарти в голові дитини? Навіть якщо ці мультики перекладені українською мовою. Тобто тут має бути доросла позиція. Все російське є не окей.
Такі часи, так живемо. Незалежно від того, чи це, знаєте, мультик про «мир у всьому світі», чи це мультик нашого дитинства, який ми там дивилися чи це сучасні мультфільми. Це з позиції дорослого.
І це є дуже важливо. І, на жаль, з того, що я бачу, особливо в готелях, десь на відпочинку, є дуже багато дітей, які споживають російський контент, який, на перший погляд, є безневинний. Типу, там, якісь «Смешарики», «Лунтики» і так далі.
Але він не є безневинним. Тому що там усюди дуже тонко вплетені їхні свята, «Велика Перемога», якісь «діди воювали» і так далі. Це така тонка, повзуча, знаєте, легка історія.
Коли на початку повномасштабного вторгнення ми з дітьми були кілька місяців за кордоном, у нас такий був хост, він був італієць, і ми з ним почали говорити про цей мультфільм «Маша и медведь». І я йому кажу, що, дивись, це російська пропаганда, ваші діти це споживають. А він каже, та ні, це ж суперфан, вона така кумедна.
І я кажу йому, ти знаєш, вона така кумедна, коли ти дивишся це в мультфільмі, але коли така «Маша» і таких тисячі приходять в твій дім, руйнують його і відчувають безкартність, то ти розумієш, звідки це є. І це важливо знати, наприклад, що в Італії і в Туреччині є цілі такі, як Діснейленд, але це якось там по-іншому називається, парки розваг для дітей з величезними територіями тематичними під «Машу и медведя». Із позиції дитини все зрозуміло. Так само, як ми любили в дитинстві перечитувати одні і ті самі книжки по 100 разів, так само діти люблять дивитися одні і ті самі мультфільми.
Чому? Тому що діти люблять передбачуваний кінець. Вони точно хочуть знати, що в кінці все добре. Отже, нам треба дати їм інший сценарій, де є інший добрий передбачуваний кінець.
І це можуть бути інші мультики, інші книжки. І ситуація є така, що дорослі вирішують, а не дитина вирішує. Буквально тиждень, максимум два, і в дитини з’являються нові герої.
І це окей. І цих героїв зараз вже є дуже багато, дуже класних. Є гарні українські, іноземні мультики, які чогось навчають, які навчають ділитись, які закладають добрі цінності, які навчають помилятись, і що це окей».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!