Є версія, що перший загін УПА створили на території Білорусі, — історик Антон Рудак
Історик з Мінська Антон Рудак досліджує тему антинацистського та антирадянського опору під час другої світової. В інтерв’ю «Громадському радіо» він розповів про загони УПА на території Білорусі, про те, які міфи існують довкола білоруського національного спротиву та про те, чи існувала насправді «Білоруська визвольна армія», відома також як «Чорны кот».
Фото з блогу "Руины в упор" у LiveJournal
Історик Антон Рудак розповідає: українські націоналісти активно діяли на території теперішньої Білорусі ще після закінчення першої світової війни. Місто Брест (Берестя) деякий час було включене до складу УНР. У міжвоєнний час на території Західного Полісся люди здобували освіту українською мовою. Після початку другої світової війни Західне Полісся нацистські окупанти віднесли до Райхскомісаріату Україна.
«Є версія, що перший загін УПА створили на території Білорусі. За однією з версій, це відбулося у містечку Дивин Берестейської області. До середини 50-х роках як у Західній України, так і в Західному Поліссі на території БРСР діяли доволі великі, розгалужені структури Української повстанської армії», — говорить Антон Рудак.
Під впливом відомої історії про УПА деякі білоруські дослідники почали створювати міф про національно-визвольний рух під час другої світової на території БРСР.
«Була організація «Білоруська незалежницька партія». Є версія, що організацію заснували у Вільні до нацистської окупації більшої частини Білорусі. Спираючись на більшість документальних джерел, можу сказати, що швидше за все організацію створили після початку німецько-радянської війни у Мінську. Там був осередок, пов’язаний з абвером, організацію контролювали німецькі спецслужби, й усі спроби вже в еміграції показати організацію як незалежну від німців та від «совєтів», не дуже відповідають дійсності», — пояснює Антон Рудак.
Історик додає: існує також міф про потужну «Білоруську визвольну армію», відому також як «Чорны кот». Керівництвом організації прихильники цієї теорії називають Михайла Вітушку. За офіційною, підтвердженою документами, версією, він керував десантом у 28 людей, згодом опинився в підрозділах «Армії Крайової» та був убитий в 1945 році. Але існує версія, що Вітушко опинився в еміграції, жив під іншим прізвищем та помер у 2006 році.
«Є коло людей, які не можуть змиритися з тим, що білоруси чогось не мають. В українців є УПА, у країнах Балтії були «лісові брати», у поляків є «Армія Крайова» і кілька інших організацій. У білорусів знову нічого немає. Як же ж так?!», – підсумовує Антон Рудак.
Повний запис інтерв’ю українською та білоруською мовами слухайте у доданому файлі.
