Європейська хвиля: наскільки за рік реформи бюджетної децентралізації збагатилися місцеві бюджети?

“Європейська хвиля” спільний проект із активістами ініціативи “Сильніші разом”, в якому говоримо про успіхи і затримки євроінтеграції, виконання Угоди про Асоціацію міжУкраїною та ЕС. Гість цього випуску  – Маркіян Желяк, Голова Київського офісу Фонду Міжнародної Солідарності, радник українського уряду із децентралізації дає оцінку реформі бюджетної децентралізації в Україні та ділиться здобутками Польщі, яка також свого часу пройшла цю реформу.

Протягом року доходи місцевих бюджетів зросли на 39% завдяки скеруванню деяких податків із центрального до місцевих бюджетів. Проте, вважає Желяк, це лише цифри на папері, мають бути результати – відремонтовані об’єкти, підвищений рівень життя на місцях тощо.  Про ефективність реформи можуть сказати лише люди, відчувши її переваги на собі.

У Польщі бюджетна децентралізація відбувалася, так як це і має бути, разом із реформою про самоврядування, що була здійснена у два етапи. Перший, і найважливіший, етап відбувався у 1989–90 роках, коли було впроваджене реальне самоврядування на рівні місцевих громад. Другий етап – 1997–99 роки, коли самоврядування впроваджувалося на рівні повітів (районів) і воєводств (областей). І кожен з етапів супроводжувала бюджетна децентралізація.

За словами Желяка, в Польщі місцева громада, її депутати та мер самі вирішують, на що їм витрачати більшість коштів гроші, тому державна влада не може вказувати, що щось недоцільно. Якщо дотримуються закону, то можуть будувати все що завгодно. Покаранням за недоцільність їхніх кроків стане недовіра мешканців, які більше не голосуватимуть за них. До того ж місцеві мешканці можуть також організувати місцевий референдум чи то за зняття з посади мера чи розпуск місцевої ради. 

Натомість центральна влада веде нагляд щодо законності – приготування і реалізації бюджетів, проведення тендерів. Для цього в Польщі створено мережу регіональних рахункових палат з контролю за цільовим використанням коштів місцевих громад. При цьому це не є представництво Центральної рахункової палати, а окрема мережа регіональних інституцій, керівництво якої обирається міністерством, відповідальним за адміністрацію. Наразі українська модель реформування не передбачає створення подібних органів контролю, як рахункові палати, саме на місцях, український Мінфін готує рішення для контролю ефективного використання коштів громад, адже їхні бюджети і надалі збільшуватимуться.

Польські експерти приїхали минулого року в квітні в Україну. Процес, який є істотним для реформи децентралізації загалом – це зміни до Конституції в частині децентралізації, які пройшли перше читання в парламенті. Якщо їх ухвалять, то за Конституцією є ще низка суттєвих для реформи законів – про місцеве самоврядування, про префектів. Незалежно від законотворчих процесів в Україні триває муніципальне об’єднання. Так 735 громад утворили 159 нових об’єднань, і вони мають функціонувати в форматі спроможних громад, тобто мати прямі стосунки з бюджетом, і їм район передасть управління сферами освіти, охорони здоров’я, розпорядження землею.

Желяк наголошує, що в Україні це лише початок реформи. «Маємо місцеві вибори, і виборча риторика є більш оптимістичною, але давайте почекаємо на результати того, що відчують люди», – зазначає експерт. Він додає, що варто пам’ятати, що бюджетна децентралізація не повинна розвалити центральний бюджету, не повинно виникнути дефіциту, скажімо, в оборонній сфері. Має бути збалансованим, потрібно скерувати фінансові потоки на профільні завдання, враховуючи, що громади змінюють свої кордони і принципи функціонування.