З терміном «зрада» владі треба бути обережнішою, — Лук’яненко

Президент представляє в нас владу, а не народ, і він має його шанувати. Президент не повинен називати свій народ «зрадофілами»

Ведучі

Євген Павлюковський,

Дмитро Тузов

Гостi

Левко Лук’яненко

З терміном «зрада» владі треба бути обережнішою, — Лук’яненко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/10/hr_hh_2017-10-24_luk1yanenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/10/hr_hh_2017-10-24_luk1yanenko.mp3
З терміном «зрада» владі треба бути обережнішою, — Лук’яненко
0:00
/
0:00

Так говорить наш гість – український політик, дисидент, багаторічний політв’язень, співзасновник Української Гельсінської спілки, герой України, один зі співавторів проголошення Незалежності України, письменник Левко Лук’яненко.

Дмитро Тузов: Хотілося б почути вашу думку про ситуацію в країні зараз? Акції протесту в центрі столиці – це зрада, на вашу думку? Чи це вияв громадянського суспільства?

Левко Лук’яненко: Я ставлюся до цього, як до нормального процесу навчання української нації та української влади. Ми знаємо на прикладі інших держав, що влада і народ – це дві сили, між якими є мотузка. Чим більше народ тягне ту мотузку до себе, тим менше свавілля та бюрократії.

Дмитро Тузов: Якщо народ тягне цю мотузку, то тоді його називають зрадником, а подекуди і агентом Путіна.

Левко Лук’яненко: Неправильно вживати слово «зрада». Воно має своє значення, і це означає, що людина зрадила свою батьківщину. Тому зі словом «зрада» потрібно бути обережними, і не вживати безпідставно.

Дмитро Тузов: Президент сьогодні досить часто говорив про зрадофілів, про прибічників цієї теорії зради.

Левко Лук’яненко: Президент представляє в нас владу, а не народ, і він має його шанувати. Президент не повинен так називати свій народ.

Євген Павлюковський: Чому, на вашу думку, за 26 років Незалежності ми ніяк не можемо відійти від відкритого силового протесту на владні структури? Коли ми перейдемо цю межу, і наш політикум стане діяти один на одного більш цивілізованими методами?

Левко Лук’яненко: Процес навчання діяти в умовах демократії поступовий. Як раз я бачу, що події, які почалися 17 жовтня, свідчать про те, що демонстранти стали на шлях не революції, а на парламентський шлях. Вони висунули вимогу про те, щоб Верховна Рада ухвалила три заявлені закони. Президент поступився і погодився, отже влада робить крок на зустріч народу.  Тобто народ мирним демократичним образом висловлює свою вимогу, і це дуже правильно.

Дмитро Тузов: Проте генеральний прокурор України говорить: «Право на мирний протест не означає підготовку до силового перевороту, який затіяла невеличка купка людей – приблизно 150-200 чоловік. Вони, оголосивши себе єдиними праведниками, вимагають від держави робити тільки те, що вони за підтримки фінансистів з-за кордону (свого часу я доведу, що вони отримують фінансування з-за кордону) силовими методами хочуть нав’язати українській державі». Суворо звучить, правда?

Левко Лук’яненко: Не суворо, але з вуст юриста це не мало б звучати. Якщо у прокурора є докази того, що тут відбувається підготовка збройного перевороту, то в його обов’язок входить запобігти цьому, а не говорити публічно на мітингах. Він мав би арештувати тих людей, хто зі зброєю. Бо його обов’язок – упередити, а він повідомив всій Україні, що готується збройний заколот, а що ж він зробив? Ви найдіть факти, арештуйте, а потім скажіть публіці.

 Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.