Законопроект «Купуй українське»: убивця Prozzoro чи надія для українського виробника?

Почесний президент Київської Школи Економіки, Професор Піттсбурзького університету Тимофій Милованов зробив відкритий лист щодо законопроекту «Купуй українське, плати українцям». За його словами, законопроект містить наступні загрози: порушення міжнародних договорів та загрози діловому клімату, інфляцію, збитки для бюджету тощо. 

Під цією відозвою підписалися нардепи, економісти, експерти, в тому числі і колишній міністр економіки України, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета, з ним про це і говоримо.

Анастасія Багаліка: Розкажіть нам засадничі речі відозви. Яка небезпека? Що це означає, мова йде про переформатування роботи системи прозорро?

Павло Шеремета: Мова йде про започаткування певних видів преференцій. Чому я підписався під цим листом? Проблема №1, замість того, щоб зараз нам з вами думати, як зробити Українське радіо так, щоб його слухати по всьому світу, як зробити кращий продукт, як зробити так, щоб ретранслятори були потужні, як між іншим, коли ви заїжджаєте у будь-який готель у світі, і ви бачите телебачення однієї недружньої для нас країни – всюди. Замість того, щоб думати як покращити цей продукт і знизити ціну ,ми починаємо думати, як отримати преференції в українському просторі з українського бюджету. Чи це покращує наш продукт? Ні. Чи знижує ціну? Ні, воно підвищує ціну. Замість того, щоб думати, як виграти світову конкуренцію, ми думаємо, як краще розподілити наш національний державний бюджет, який у світовій економіці має дуже маленьке значення. Ми думаємо як роздерибанити держбюджет, грубо кажучи. Вигоди українських компаній не те, щоб примарні. Там будуть втрати, тому що ми таким чином стимулюємо популізм і патерналізм, який шкодить українській економіці, хоча знову ж таки, це все подається під маскою з допомоги українському бізнесу.

Друга проблема, це те, що ЄС, який відкрив для на свій ринок, категорично проти цього. Вони кажуть: друзі, ви міняєте правила гри, ми так не домовлялися. І втратити для нас зараз європейський ринок – це дуже небезпечно і шкідливо. Як ви знаєте, східний ринок для нас є закритий, а якщо ми втратимо ще і європейський, куди продаватимемо це все? Наш ринок є замаленький для більшості українських підприємств. Для того, щоб опановувати, завойовувати світові ринки, ми пудримо собі мізки якимись преференціями і створюємо собі перешкоди на світових ринках. Питання: для чого?

Андрій Куликов: Мене приваблює те гасло, яке є в цьому законопроекті: «Купуй українське, плати українцям!». Я, не маючи економічної освіти, думаю: я заплачу українцю, який вкладе ці гроші в розвиток власного виробництва, наступного разу він запропонує мені якісніший товар, можливо, навіть дешевший. В такий спосіб я інвестуватиму в українську економіку.

Павло Шеремета: Якраз проблема в тому, що він не буде дешевший, він буде дорожчий. Закон говорить про те, що українські компанії можуть піднімати на 43 % ціну, в порівнянні зі світовими аналогами, ми насправді витратимо більше грошей на якісь товари, і в нас не залишиться грошей на багато інших товарів. А привабливе гасло – очевидно, не дурні люди придумували гасло, як і інші недурні люди придумували «заводи – робочим, землю – селянам». Треба дивитися, що за гаслами.

Андрій Куликов: От ви кажете, на 43% може зростати ціна українського продукту, а куди ці 43% відсотки імовірно підуть, не на розвиток виробництва хіба?

Павло Шеремета: Якщо це є приватне підприємство, воно може піти. Куди власник захоче. Якщо ми думаємо, що воно піде в інвестиції. В нас є відсоток по країні скільки грошей іде від ВВП на інвестиції, це 15%, це мало. Китай інвестує 45%. В нас цих мало відсотків не тому, що українські компанії мало отримують, просто культура є на жаль переспоживання. Тому цей закон не підніме інвестиції в українську економіку.

На зв’язку зі студією народний депутат з фракції Радикальної Партії Олега Ляшка і один з авторів законопроекту Віктор Галасюк.

Анастасія Багаліка: Що мотивувало вас стати ініціатором такого законопроекту, його дуже сильно розкритикували авторитетні українські економісти, державні діячі і ваші колеги народні депутати, вони підписалися під відозвою щодо того, що цей законопроект є загрозливим. Як ви пропонуєте обирати українського виробника, як він згідно вашого законопроекту має доводити, що він український, щоб мати преференції.  

Віктор Галасюк: Що нас спонукало розробити цю ініціативу? Ми проаналізували, де Україна втрачає дуже багато ресурсів, це наші з вами податки, велика частина яких йде через так звані державні закупівлі на купівлю товарів і послуг. Сума державних закупівель сягає на рік десь 270 мільярдів гривень. За експертними оцінками 38%, або понад 100 млрд гривень – це те, що йде на товари імпортні або з дуже великою імпортною складовою. В інших країнах цей показник в рази менший, наприклад в США і Японії це менше 5%. По суті, коли ми купуємо за кордоном ту продукцію, яку Україна здатна виробити сама, ми віддаємо  добровільно свій добробут, робочі місця і так далі.

Андрій Куликов: А ви можете назвати просто зараз приклади, що ми купуємо за кордоном?

Віктор Галасюк: Найбільш показові випадки, нещодавно Київ придбав на 5 мільйони гривень польські трамваї, замість львівських. Адміністрація морських портів України замість херсонських і миколаївських кораблів, купує голландські. Нещодавно ми були на Моторсічі, держава Україна не замовила у нього чудові гелікоптери, при тому Україна купує єврокоптери.

Андрій Куликов: Дякую, приклади звучать переконливо, але ще потрібно досліджувати співвідношення ціна якість. 

Анастасія Багаліка: Як визначити, що цей продукт є саме українським? Якщо компанії розташовані в Україні, мають українське походження, сплачують податки, але часто в тому продукті, який вони виготовляють фігурують іноземні деталі, мікросхеми, як визначити походження?

Віктор Галасюк: Наш законопроект жодним чином не забороняє імпорт і не дискримінує інших виробників інших країн. Ми в законі прописали формулу розрахунку рівня легалізації продукції. Ми беремо компоненти собівартості, які є українськими, скільки там сировини, матеріалів, енергії, кредитів українських. І рахуємо, як воно співвідноситься з загальною виробничою собівартістю. Ці показники є в бухгалтерському обліку. Це не ноухау для будь-якого виробничого підприємства. До речі, в будь-які країні рівень локалізації розраховується. Ми вимірюємо, наскільки той чи інший продукт є українським за своїм наповненням, в залежності від цього відсотку українськості продукту і буде певна цінова перевага на тендері. Це кращий світовий досвід. У США ще з 1933 року є закон «Купуй американське!», який є і до сьогодні. Згідно цього закону, обмежений доступ на американський ринок тих товарів, які мають локалізацію менше 50%, а ми не робимо такого обмеження, там ще жорсткіший підхід. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі вгорі або у відеотрансляції.