Законопроект про колабораціонізм передбачає лише люстрацію, без арешту — автор

Законопроект про захист української державності від проявів колабораціонізму обговорюємо з його розробником, кандидатом історичних наук, ветераном АТО Віталієм Овчаренком. 

Cергій Стуканов: Що ви називаєте колабораціонізмом, і хто може підпасти під це поняття?

Віталій Овчаренко: Не треба боятися цього слова. Колабораціонізм притаманний для всіх війн міждержавних. Це контекст зовнішньої агресії, коли є зовнішня агресія однієї країни на іншу, завжди є в країні і в одній, і іншій, є таке поняття, на жаль.

Колаборантами можуть бути названі так звані «депутати» в псевдорадах на окупованих територіях. Також колаборантами можуть бути названі люди, які працюють в засобах масової дезінформації на окупованих територіях, очільники міських «адміністрацій» окупованих територій. Ми відходимо від широких узагальнень, виступаємо з концепцією: повинна бути створена спецкомісія при Президенті України (щоб вона не використовувалась в різних політичних іграх) і щоб ця комісія індивідуально по кожному випадку виносила конкретне рішення.

Cергій Стуканов: От наприклад вищі навчальні заклади – керівництво і викладацький склад – можуть потрапити туди?

Віталій Овчаренко: Так, абсолютно можуть потрапити під це визначення колаборантів.

Cергій Стуканов: Які передбачаються обмеження чи покарання?

Віталій Овчаренко: Найголовніше обмеження – право займатися професійною діяльністю. Це не є настільки кричущим покаранням для тих людей. В нашому законопроекті йдеться лише про адміністративні обмеження. Таке обмеження убезпечить державу від людей, які намагаються її розвалити. Цей законопроект також буде торкатися тих, хто проводив так звані «референдуми».  

За моїми підрахунками, законопроект не охопить більше половини відсотка людей, які живуть на окупованій території. Тому я думаю, не треба широкому загалу його боятися. Таким законопроектом ми посилаємо конкретний меседж всім людям, які живуть на окупованих територіях: що за специфічні дії можна отримати обмеження.

Анастасія Багаліка: А чому питання співпраці якогось конкретного громадянина має вирішуватись не в рамках чинного законодавства, а окремим законопроектом, і що важливо, не в судах, а окремими комісіями?

Віталій Овчаренко: Ми не аналізували ті вироки, які виносяться на звільнених територіях. Часто ми бачимо, як відверто людей, які там столи на блокпостах, організовували референдуми, їх спокійно суди відпускають, вони продовжують агітувати, поширювати антиукраїнські настрої. Є такий приклад – вчителя у Слов’янську, який стояв на блокпостах під час окупації, потім суд його відпустив і зараз він продовжує в школі викладати.

Сергій Стуканов: Давайте поговоримо про комісію, її склад, як буде забезпечена її безпристрасність?

Віталій Овчаренко: Будуть долучатися різні люди, ми добре прописали механізм дії комісії.

На телефонному зв’язку зі студією Борис Захаров, керівник адвокаційного центру Української Гельсінської спілки з прав людини.

Cергій Стуканов: Якою є ваша думка стосовно ініціативи – законопроекту про колабораціонізм і про запровадження комісії при президентові України, які будуть індивідуально підходити до кожного питання?

Борис Захаров: Стаття про колабораціонізм – потрібна. Тому що в нас є державна зрада, сепаратизм. Але мають бути значно більш м’які форми переслідувань за злочини проти державності, які не підпадають під ті статті. Треба враховувати права людини, принципи верховенства права, встановлення істини, правди. Потрібно застосовувати механізми превентивного правосуддя, перехід від воєнного часу до мирного часу.

Cергій Стуканов: На цей період мають бути нові органи створені?

Борис Захаров:  Я проти спеціалізованих судів. Судові органи можуть бути тими, що є в нас. В даному випадку, вважаю, ці ініціативи мають бути скореговані. По-перше, це має бути елементом превентивного правосуддя, має бути враховано міжнародні зобов’язання України, Женевської конвенції, над цією ідеєю ще треба попрацювати. Я знаю, що в офісі омбудсмена ця робота ведеться, наші експерти разом з експертами інших організацій працюють.

Сергій Стуканов: Яке покарання ви вважаєте адекватним в такому разі?

Борис Захаров: Візьмемо окупований Крим, там багато «чиновників», які з нашої точки зору скоїли державну зраду. Проте, якщо розібратись з їхніми мотивами, якщо ми хочемо повернути Крим не тільки як територію, а і людей, ми мусимо дбати і про повернення людей. До цих людей мають бути застосовані більш м’які покарання, умовно кажучи, умовні терміни, невеликі строки. Можливо, щодо вчителів – я вважаю, що не можна застосовувати кримінальне покарання, але можуть бути певні люстраційні моменти. Академічна люстрація – це цілком можливо.

Повну версію розмов слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції