На офіційному сайті ВР вказано, що розгляд проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства №2590 відкладено.
В ньому були закладені умови для того, аби громадяни України могли мати подвійне громадянство.
Чому законопроєкт Зеленського вирішили зняти з обговорення, ми розпитали в правниці та фахівчині з питань громадянства Ольги Поєдинок.
Ольга Поєдинок: Цей законопроєкт про зміни до закону про громадянство України та до інших законів України, які я об’єднала б в закони про публічну службу, оскільки там йдеться і про Національний банк України, і про національну поліцію, і про прокуратуру, і РНБО, і службу в органах місцевого самоврядування і так далі.
Основні новели, які передбачені цим законопроєктом, стосується такого явища як множинне громадянство. З одного боку, для пересічних громадян, які не планують займатися кар’єрою в державному секторі, передбачається певна лібералізація. Тому що найважливіша новела – це пропозиція прибрати із переліку підстав для втрати українського громадянства таку підставу як добровільне набуття громадянства іноземної держави. І це достатньо сміливий крок. А з іншого боку, якщо ми говоримо про публічну службу, то збільшується перелік посад, які не можуть обійматися особами, які, окрім українського громадянства, мають ще й іноземне громадянство.
Відтак, незважаючи на дію принципу єдиного громадянства і не зважаючи на принцип рівності громадян перед законом, створюється група громадян із одним-єдиним українським громадянством, які можуть користуватися всіма правами, включно із правами в державній сфері, у доступі до державної служби, до служби в ОМС, і створюється група громадян України, які мають обмежені права у політичній сфері.
В нас існує принцип рівності. Якщо ти маєш громадянство України, то немає такої підстави для правомірної дискримінації як наявність другого громадянства. В нас абсолютна рівність громадян України проголошена Конституцією, яка має найвищу юридичну силу. І там значиться, що всі громадяни України мають рівні права на участь у державному житті. Тому я повністю поділяю занепокоєння критиків цієї законодавчої ініціативи.
Він пропонує під час проходження конкурсних процедур на зайняття певних посад включати певну заяву, у якій людина, яка планує певну посаду, буде писати, що вона не належить до громадянства жодної іноземної держави і буде уповноважувати відповідні компетентні органи України перевіряти цю інформацію. Я думаю, що цей механізм скерований на те, щоб, у випадку необхідності, мати ще одну вагому підставу звільнити людину, якщо буде з’ясоване не стільки, що вона належить до громадянства іншої держави, скільки те, що вона збрехала, подаючи документи на конкурс на якусь посаду. Бо складно доводити факт добровільності чи недобровільності набуття іноземного громадянства, а якщо людина збрехала – то це інша справа. Бо якщо в людини знайдуть паспорт іншої держави, то вже не будуть з’ясовувати, як ця людина цей паспорт одержала.
Також цим законопроєктом вводиться нова підстава для втрати українського громадянства. Це порушення присяги громадянина України, що виявилося у вчиненні злочину проти основ національної безпеки, за які особа була засуджена в Україні. Тобто ми повертаємося до радянської практики, коли припинення громадянства на ініціативу держави в нас може розглядатися як санкція за вчинення правопорушення. А якщо ми говоримо про припинення громадянства на ініціативу держави як санкцію, як покарання, то тут вже небезпечна близькість до поняття позбавлення громадянства. А я нагадаю, що в нас, згідно Конституції, позбавлення громадянства є абсолютно забороненим.
Крім того, якщо ми говоримо про позбавлення громадянства чи втрату громадянства за ініціативою держави, то там не повинно бути дискримінації між людьми, які отримали громадянство за народженням, і людьми, які отримали громадянство пізніше. Це нам каже Венеційська комісія. Тому це питання є надзвичайно проблемним з точки зору принципу позбавлення громадянства і з точки зору принципу заборони дискримінації.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі