Гість — перекладач, голова Українського Кіплінґівського товариства Володимир Чернишенко.
Володимир Чернишенко: В Британії не кажуть слово «Кіплінґ», тому що вони про нього спокійно забувають. Він для них, як і для багатьох інших, є автором дитячих казок. Це те, що залишилося з величезного доробку Ред’ярда Кіплінґа.
Він перейшов у статус класика, має за собою великий імперський шлейф.
В Україні він тривалий час був під негласною забороною. У радянські часи видання Кіплінґа не толерувалися, принаймні, на території України. В Україні Кіплінґ лишився виключно автором історії про Мауглі. І то, «Книга джунглів» була серйозно процензурована.
Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті
Вірш «Якщо» в Україні був перекладений Святославом Караванським, відомим дисидентом і літературознавцем, а ще Дмитром Паламарчуком, Євгеном Сверстюком, і, звичайно, Василем Стусом.
На цілій планеті Кіплінґ популярніший, ніж у Великій Британії. Він в Україні популярніший, ніж у Великій Британії. Багато історій Кіплінґа теперішній дитині будуть складними. Зараз для дітей пишуть набагато простіше. А він писав досить складно, щоб було цікаво і дітям, і дорослим.
Кіплінґ все життя підтримував політику Британської імперії. Він працював на благо цієї імперії.
Кіплінґ не був расистом, він безмежно любив Індію і цих людей. Він жив у цій імперії. Не треба забувати, що британці, які їх завоювали, припинили людські жертвопринесення, вони приносили туди ліки. Звісно, робили дуже багато поганого, але і дуже багато доброго.
Коли США окупували Філіппіни, він написав вірш «Тягар білої людини»:
«Просте і добре слово
Несіть у кожен дім,
І будьте наготові,
Себе віддати їм…»
І далі:
«…Нехай ідуть служити,
Своїм рабам вони,
Бо ті самі мов діти,
Хоч зовні — дикуни».
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS