Завдяки обставинам ромську громаду може очолити жінка, — Зіневич

Наталя Зіневич, учасниця Європейської академічної мережі вивчення ромських студій, сьогодні у проекті «Повага».

Лариса Денисенко: Яким був образ ромської жінки та як він змінювався в книгах, культурі, кіно?

Наталя Зіневич: В українській традиційній культурі є дуже чітко сформовані образи ромських жінки та чоловіка. Не у всіх культурах представлений дуальний образ: і чоловічий, і жіночий. А ромський належить саме до таких.

Ромська дівчина, літня жінка є окремими образами. Найменш клішовані — образи дитини та жінки дітородного віку. Вони мало представлені у традиційній культурі. Це пов’язано, насамперед, з особливостями ромської культури, в якій жінка, змінюючи вік, набуває іншого статусу, що визначає її поведінку і досі.

Дівчина має набагато більше свободи, ніж заміжня жінка. Один із розповсюджених варіантів шлюбу у ромів і досі є викрадення, тому дівчат рідко відпускають самих. Їх зазвичай супроводжує або старший брат, або заміжня жінка.

Жінки, які виконали свою дітородну функцію, набувають особливого статусу у ромській культурі. І коли кажуть, що у ромів жінка є дискримінованою, — це не так. Це викликає спротив ромської спільноти, тому що не відповідає дійсності.

Андрій Куликов: У чому полягає особливий статус, що його набуває жінка, яка виконала дітородну функцію?

Наталя Зіневич: Вона набуває дорадчого статусу.  У ромів досі діє система звичаєвого права у вирішенні багатьох питань. Для цього збираються поважні люди, які користаються авторитетом. Чим більше у старшої жінки дорослих дітей, які вже мають власні сім’ї, тим більшу пошану до неї відчувають. Така жінка має право голосу, до неї приходять за порадою.

Цікаво, що якщо жінка іншого етнічного походження входила в ромську родину, вона швидко вчила мову, традиції. Але її сприймали за свою, тільки коли в неї з’являлися онуки. Це свідчило про те, що вона продовжила ромський рід.

Андрій Куликов: А національність рома (якщо таке поняття можна вжити) визначають за матір’ю чи за батьком?

Наталя Зіневич: Це визначається за тим, чи дотримується людина певних культурних правил і чи визнають її ромом рідні, сусіди. У цьому, однак,  і велика проблема, адже роми є неоднорідними, вони діляться на численну кількість груп, які дуже різняться між собою. Багато з них, наприклад, втратили свою мову і перейшли на іншу.

Це формує строкату ієрархічну структуру ромських груп, що ускладнює емансипацію. З іншого боку — немає якихось неподоланих моментів. Пам’ять про трагічні події, Всесвітній день Ромів (8 квітня) — частина вже сучасної культури, що єднає ромів незалежно від їх приналежності до різних груп.

Чим більше у старшої жінки дорослих дітей, які вже мають власні сім’ї, тим більшу пошану до неї відчувають

Лариса Денисенко: Якщо говорити про роль ромської жінки у спільноті у ХХ – ХХІ столітті — чи є якісь трансформації, відмінності?

Наталя Зіневич: Трансформації відбуваються з усіма і досить яскраві. Те, що стосується маргінального статусу ромської спільноти, позначилося і на кількості ромських жінок, які виходили на публіку у різних культурних та мистецьких сферах. Дуже потужні європейські проекти спрямовані на те, щоб ромська молодь, дівчата, жінки змогли обрати для себе набагато більше, ніж пропонує їх традиційна культура.

Лариса Денисенко: Чи є серед ромок лідери феміністичного руху?

Наталя Зіневич: Так, і навіть серед ромів є феміністи. Але таких небагато і більшість із них — представники молодого покоління. Це студенти, для яких такі речі є прийнятними. Старше покоління з пересторогою до цього ставиться. Тому ромським жінкам-правозахисницям, особливо 10 років тому, було дуже важко. Зараз тенденції такі, що це сприймається вже як певна традиція.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про ромів — який є прогрес у плані емансипації жінки?

Наталя Зіневич: Є багато традиційних родин, які живуть переконанням, що жінка має займатися лише родиною і її коло спілкування із зовнішнім неромським світом дуже вузьке. При чому це дуже логічно аргументується: коли дітей випускають у зовнішній світ, він «вибиває» з них всю ромськість. За їх переконаннями, школа «вбиває» все ромське. Вони не знаходять своєї культури ні у підручниках з історії — ніде.

Вважається, що коли жінка перебуває здебільшого вдома, вона може створити цю атмосферу любові і у дитини не буде ніяких шансів «перекодуватися». І коли вона вивчиться — повернеться додому. Бо це велика трагедія, коли емансипована освічена молодь не повертається у свої громади. Зараз ЄС перебудовує свої програми стосовно роботи з молоддю: вони спрямовані на те, щоб підвищити престиж ромської культури у Європі і щоб молодь її не цуралася. Лише тоді у жінки з’явиться шанс виконувати якісь інші ролі.

Андрій Куликов: На скільки відповідає дійсності те, що у деяких ромських групах чоловіки не мають працювати, а жінки повинні забезпечувати сім’ю?

Наталя Зіневич: Це не завжди є груповою відмінністю. Часто чоловік із жінкою почергово забезпечують сім’ю. Причиною цьому є економічна ситуація. Тому я б не визначала це як певну сутнісну рису. Ромські жінки можуть очолювати громади, але, як правило, у якихось критичних випадках.

Андрій Куликов: Наскільки жіночими чи чоловічими є певні ремесла у ромській культурі?

Наталя Зіневич: У ромів є навіть термін «ромська робота» — що може робити ром, а чого не може.  При чому відбувається постійне його розширення. Раніше, міліціонер був абсолютно неромською професією, зараз юрист — це дуже престижно серед ромів.

Ворожіння сприймається як ромська жіноча робота, але нею займаються і чоловіки. Тобто все залежить від ситуації, групи. Жінки, однак, дуже рідко займалися з кіньми. Така заборона прийшла ще з індійського періоду, тобто з прабатьківщини.

Ці речі є дуже змінними і тому нині на традиційні речі не накладають канон, який не можна порушувати. Сучасні інформаційні технології дають ромам шанс зберегти власну ідентичність і навіть її посилити. Адже всі спроби зробити ромів іншими призводили до їх маргіналізації.

Сучасні інформаційні технології дають ромам шанс зберегти власну ідентичність

Лариса Денисенко: Ви принесли в студію ромську абетку, видану в Польщі. Ромська дитина в школі у Польщі може відчути, що її культура не чужинна польській?

Наталя Зіневич: Не лише у Польщі, але у багатьох європейських країнах вже є такі програми. Річ у тому, що немає єдиної уніфікованої ромської культури чи мови. Європейські програми підлаштовані під діалект конкретної групи і спрямовані на розвиток цієї мови як материнської.