«Громадське радіо»
З гендерною експерткою і феміністкою Марією Дмитрієвою з нагоди Дня матері говоримо про репродуктивну працю жінок, а також з’ясовуємо, чи все держава на законодавчому рівні робить правильно для забезпечення рівності жінок і чоловіків?
Ольга Веснянка: Зараз частіше згадують внесок жінок у перемогу над нацизмом?
Марія Дмитрієва: Так, не малою мірою через те, що Світлана Алексієвич отримала Нобелівську премію. В її творчому доробку є книжка «У війни не жіноче обличчя» і вона викликає не менше емоції, ніж її книжка про Чорнобиль.
Також на це вливає те, що Невидимий батальйон отримаує увагу. Проект, щодо участі жінок у сучасних бойових діях на сході України. Жінки і раніше все це робили, просто тепер на це більше звертають увагу.
Ольга Веснянка: Як ви ставитесь до свята День матері?
Марія Дмитрієва: У мене до нього двоїсте ставлення, як і до 8 березня. За великим рахунком, 8 березня — це моє професійне феміністське свято і день солідарності жінок у боротьбі за свої права. За радянською звичкою, цей день перетворився у святкування для зручних у користуванні жінок. День матері насправді запозичений з заходу, це свято з’явилось на нашому культурному обрії тільки кілька років тому. Дні присвячені вшануванню жінок і матерів були у всіх культурах, проте там вони концентрувались здебільшого на вшануванні матерів богів. Згодом, у середньовічній Британії Днем матері називали день материнської церкви. У світі понад 70 країн відзначають День матері, проте він повязаний з різними традиціями.
В Америці, звідки ми його запозичили, цей день має антимілітаристське направлення, адже це був день зустрічей матерії, чиї сини загинули у Громадянській війні. На початку 20 ст. свято було комерціалізоване. Боюсь, що в наших умовах це стене днем, коли замість того, щоб подзвонити, люди надсилатимуть своїм матерям якісь листівки чи цукерки.
Андрій Куликов: Розкажіть нам також про святкування дня батька?
Марія Дмитрієва: Я не настільки обізнана в цій темі. Його також святкують в багатьох країнах, знаю, що в Японії в цей день діти приносять своїм татам подаруночки.
Ольга Веснянка: Я писала у своєму блозі про те, що цього року в Україні відзначався день батька і татусі, що взяли декретну відпуску розповідали, як їм вдається боротись зі стереотипами. Як багато жінок в Україні є матерями, що не мають змоги реалізуватись в іншій професійній сфері?
Марія Дмитрієва: На це питання складно дати відповідь. Зараз відомо, що в Україні на хатню роботу жінки витрачають вдвічі більше часу за чоловіків, а саме: чоловіки виконують хатні обов’язки 15-16 годин на тиждень, жінки — 35-36.
Ольга Веснянка: Часто на збори організацій, що опікуються дітьми з аутизмом приходять тільки мами. В Україні багато самотніх матерів?
Марія Дмитрієва: Це дуже поширена проблема, коли в родині народжується дитина з проблемами зі здоров’ям і чоловіки, не витримуючи навантаження, тікають.
Дуже поширена проблема, коли в родині народжується дитина з проблемами зі здоров’ям і чоловіки, не витримуючи навантаження, тікають.
Також онкологи часто кажуть жінкам, що у випадку діагностування ракового захворювання не треба про це говорити чоловікові. В ракових відділеннях є навіть ліки для відкачування людей після спроб самогубства, бо часто, дізнавшись про діагноз жінки, чоловіки йдуть.
Андрій Куликов: Дуже часто матері говорять «у нас болить». Навіть від найчутливіших татусів я такого не чув.
Марія Дмитрієва: Водночас, коли у пари є спільна власність, чоловіки кажуть «я купив дачу» чи «я купив автомобіль».
Андрій Куликов: А чи можна зараз говорити, що жінка прекрасна, чи гарна?
Марія Дмитрієва: Є старий жарт: з гарними жінками треба говорити про те, які вони розумні, з розумними — про те, які вони гарні, а з тобою нема про що поговорити.
Оскільки ми живемо в патріархальному суспільстві, від жінок очікується надання емоційного, сексуального та побутового обслуговування. Нагадування про те, які вони гарні просто прикриває неоплачувану працю.
Ольга Веснянка: Чи все держава на законодавчому рівні все робить правильно для забезпечення рівності жінок і чоловіків?
Марія Дмитрієва: Репродуктивна праця не обмежується народженням і вихованням дітей. Це великий спектр діяльності, що спрямована на підтримання життєдіяльності. В суспільстві переконані, що жінка має займатись хатніми справами з любов’ю і просто так. Держава робить певні рухи в цей бік, але вони позичені у радянської влади, яка свого часу запозичила їх у феміністок.
Те, що під час прийому на роботу жінці кажуть, що вона має написати заяву про звільнення з відкритою датою, бо як тільки завагітніє — буде звільнена, інакше як репродуктивним примусом не назвеш. У карному кодексі у нас непередбачено покарання за це. Також незважаючи на те, що закон дозволяє чоловікам брати відпустку по догляду за дитиною, дуже мало чоловіків користується цією можливості, навіть якщо розмір його зарплати менший, ніж у його жінки.
У Швеції, зокрема, запровадили частину відпуски по догляду за дитиною, яку може взяти лише чоловік. Таким чином працедавцю стає байдуже, чоловіка чи жінку він бере на роботу, так як будь-хто може скористатись правом на цю відпустку.
Як показують дослідження, якщо чоловіки беруть участь у житті дитини з самого її народження, вони потім будують з нею значно кращі стосунки.