Зливи «як з відра» в Україні тепер тому, що осушували болота - професор Гандзюра

Розпитали в професора, доктора біологічних наук Володимира Гандзюри.  

Наталя Соколенко: В «Голосі Америки» пишуть, що температура повітря цього літа побила рекорди 118-річної давнини, спекотно навіть у традиційно прохолодних країнах, наприклад, у Скандинавських країнах температура піднімається до 32°C тепла, що є для них абсолютно аномальним.

Андрій Куликов: А в нас до цієї незвичайної спеки приєднуються ще й бурхливі опади. Це зорі так стали чи це наслідки людської діяльності?

Володимир Гандзюра: Існує кілька точок зору, які між собою не завжди узгоджуються. Найбільш поширена – це антропогенний вплив, значне антропогенне навантаження, парникові або тепличні гази, зміна газового складу атмосфери, і, відповідно, підвищення температури.

Щодо серйозних геологічних спостережень, то більшість геологів схиляються до думки, що це все-таки природні явища. Розібратися в цьому майже неможливо. Чому? Беремо ефект парникового газу. До початку технічної революції концентрація СО2 в атмосфері була 00,28 часток, зараз – 00,37-39. Не так і багато. Тим більше, якщо внаслідок суто природніх явищ температура підвищується, то головна буферна система, яка підтримує рівновагу на нашій планеті щодо парникових газів, – це Світовий океан. Якщо в атмосфері зосереджено 711 мільярдів тонн СО2, то в водах Світового океану його в 20-50 років більше. І варто температурі трохи піднятися, як одразу з океану частина вивільняється і надходить в атмосферу, пришвидшуючи цей ефект.

Тут величезний клубок взаємопов’язаних процесів. Зростає температура – зростає випаровування, зростає випаровування – підвищується хмарність, підвищується хмарність – зменшується потік сонячної енергії до поверхні Землі. Тому передбачити цей клубок процесів майже неможливо. Але нам, звичайно, потрібно дотримуватися певних засад, тобто зменшення антропогенного навантаження на біосферу.

Андрій Куликов: А як можемо зробити це ми?

Володимир Гандзюра: Є Кіотський протокол, згідно з яким кожній країні виділяються квоти на викиди парникових газів. До речі, США підписали протокол, але не ратифікували, Канада підписала, але вийшла потім з цього протоколу. Це суттєвий вплив.

Слухач Петро Васильович з Тернопільської області: В Україні та в цілому світі за ХХ століття площа лісів, які поглинають оце все, скоротилася в три рази, а ми цього не враховуємо.

Володимир Гандзюра: Це абсолютно слушно, ліси в Україні займали меншу територію, ніж військові об’єкти до початку 1991-го року. Але крім лісів не менш важливою проблемою є та, з якою в Радянському Союзі боролися 70 років, – з болотами. Саме болота є однією з вагоміших буферних систем, які підтримують гідрологічні цикли. Осушування боліт привело до того, що зливи стають «як з відра». Беремо сфагнум – найтиповіший мох боліт. Сфагнум накопичив в 30 разів більше води, ніж його суха маса. І потім протягом вегетаційного сезону він рівномірно перерозподіляє вологу, забезпечуючи рівномірність гідрологічного циклу. Ліси вирубаються в усьому світі, але те жахіття, яке твориться останнім часом в Україні, перевершило терпіння навіть наших іноземних друзів.  

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.